Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Чорнобаївської районна державна адміністрація

Чорнобаївської районна державна адміністрація







Чорнобаївської районна державна адміністрація

Відділ освіти і науки
Районний методичний кабінет
Чорнобаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2


Роботу підготувала

Таранушенко

Наталія Анатоліївна,

бібліотекар сш №2

Чорнобай


Хай твій рід, Чорнобаю, прославляє країну,

Хай міцніють сини, мов кремезні дубки,

Запашний коровай буде в кожній родині

Й квітне слава твоя і в прийдешні віки.

Михайло Чепинога
Чорнобаївщина – стародавній козацько-чумацький край на Лівобережній Україні. Він розіслався чорноземно-барвінковою скатертиною між лагідною і чарівною Сулою та поважно-могутнім Дніпром. Цей чудовий лісостеповий край в серці України завжди вирізнявся серед інших земель своєю самобутністю, щирістю, гостинністю, глибокою історією.

Споконвіків надихав наш край співців і літописців своєю красою, своїм багатством, мужністю і мудрістю людей. Краса нашої благодатної землі знайшла відтворення і на сторінках відомих літературних творів, і в стрічках кінематографістів.

Чорнобаївщина – багатий край. Насамперед людьми, талантами, особистостями, які не мислять життя без творчості, оригінального самовираження, щедрого дарування своєї душі усім, хто цього прагне, хто вміє сприймати і поціновувати прекрасний дар, посіяний в уми і серця матінкою природою і розвинутий наполегливою, клопіткою працею.

З давніх-давен наша земля відома талановитими іменами, особливо творцями літератури – це Михайло Старицький, Михайло Драй-Хмара, Іван Ле, Василь Безпалий, Іван Варган, Андрій Коцюбинський, Микола Воробйов, Сергій Носань, Володимир Рутківський, Василь Ілляшенко, В’ячеслав Сахно

Колосяться хлібами степи Чорнобаївщини, співають хвалу праці. Вдячні чорнобаївчани і тим людям, які продовжують українські звичаї, традиції, обряди в нашому краї. До таких неповторних людей належать Ніна Лось, Лідія Прядка-Томенко, Інна Олексієнко, Антон Швиденюк, Лідія Прядка-Томенко, Ніна Гусак, Василь Приз, Юрій Тупицький. Порядні, скромні, наші односельчани, вони прославляють у своїх поезіях рідний край, людей хліборобської праці.
Батьківщина для кожного з нас бере початок від тепла рідної домівки, тихої материнської пісні, чистої, як краплина роси, рідної мови. І хоч би де ми не перебували, хоч би куди не пролягли в майбутньому наші життєві шляхи, в думках і спогадах завжди будемо повертатися до тих місць, де, як, здавна кажуть у народі, зарите наше пуповиння.

Та щоб по справжньому любити рідний край, його треба добре знати. Це знання не лише підносить і звеличує людину. Розширює її світогляд, воно є своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми і прийдешніми.

Чорнобаївщина – це тихі і ясні зорі, зелені сади, лани золоті пшеничні, медові та молочні ріки… Рідний край – розкішний вінок з рути і барвінку, а над ним світять золоті зорі.

Славиться чорнобаївський край, моя рідна земля, своїми щедротами, працьовитими руками, дивоцвітом душі народу – його поетичним словом, людьми, які народились тут. Це - Михайло Старицький, Михайло Драй-Хмара, Іван Ле, Василь Безпалий, Іван Варган, Андрій Коцюбинський, Микола Воробйов, Сергій Носань, Володимир Рутківський, Василь Ілляшенко, В’ячеслав Сахно.



М.П.Старицький

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту в збіднілій аристократичній сім’ї. Перші друковані твори з’явилися 1865 року. В 1883 році виходить п’єса “Сорочинський ярмарок” (за М.Гоголем).У 80-90 роках опублікував історичні твори “Облога Буші”, Богдан Хмельницький”, “Маруся Богуславка”. Посмертно вийшли романи “Розбійник Кармелюк”, “Перед бурею”, “Буря”, “Біля пристані”, повість “Безбатченко”.

У 1902 році був востаннє у Кліщенцях і написав там вірш “На ріднім попелищі”.

Михайло Старицький – автор 33 п’єс, більшість із них оригінальні, вони стали шедеврами української драматургії. “За двома зайцями”, “Ой не ходи Грицю, тай на вечорниці” “Сорочинський ярмарок”, “По-модньому”,”Циганка Аза” принесли автору світову славу. І зараз не сходять із сцен театрів України і світу його п’єси “За двома зайцями”, “Не судилось”, “Талан” та інші.

Він був поетом, драматургом, прозаїком, перекладачем, режисером, керівником кількох театральних труп і навіть актором.

Помер Михайло Петрович Старицький 27 квітня 1904 року.

В Україні встановлена літературна премія імені Михайла Старицького за кращий історичний роман року.



М.П.Драй-Хмара

Михайло Панасович Драй-Хмара народився 28 вересня 1889 року в селі Малі Канівці Чорнобаївського району. У 1926 році вийшла друком його перша збірка поезій “Проростеш” та його монографія “Леся Українка” у видавництві “Слово” в м. Києві.

В історію радянської літератури Михайло Драй-Хмара ввійшов як представник нової літературної течії – неокласики. Він разом з Максимом Рильським, Павлом Пилиповичем, Миколою Зоровим своїми творами впевнено відстоювали принципи вічності,гармонії, добра, справедливості, викликаючи на себе хвилю ударів тих, хто не сприймав цієї поезії.

Драй-Хмара був талановитим перекладачем, він знав 19 мов, переклади давалися йому завжди дуже легко. У 1929 році Драй-Хмара друкує перший переклад на українську мову збірки поезій білоруського поета Максима Богдановича “Вінок” зі своєю вступною статтею про творчість цього поета. Серед перекладів визначаються такі великі твори як “Цигани” О. Пушкіна та “Демон” М. Лермонтова.

В роки гонінь на українську інтелігенцію зазнав репресій, кілька разів був арештований і засуджений до десяти років в таборах ГУЛАГу. Відбував покарання на золотодобувних рудниках в Магадані, на Далекому Сході. Офіційна причина смерті -“сердечное недомогание”.У документах про реабілітацію Драй-Хмару визнано невинним, що був розстріляний не встановлено.Але існує й така версія, що Михайло Панасович пішов під кулю замість приреченого на розстріл студента-арештанта.Загинув у січні 1939 року. У 1989 році в Малоканівецькій ЗОШ І-ІІ ступенів встановлено пам’ятник М.П. Драй-Хмарі, відкрито музейну кімнату письменника.

Іван Ле (Іван Леонтійович Мойся) народився 22 березня 1895 року в селі Мойсенцях Золотоніського повіту на Черкащині, нині село Придніпровське Чорнобаївського району. Перші вірші й нариси Іван Ле друкує ще до Жовтневої революції. За роки літературної діяльності Івана Ле у світ вийшло багато його оповідань, повістей та нарисів. Першою з них була книга “Будні”.

З 1922 року навчався на робітфаці, а потім у Київському політехнічному інституті. В 1927 році працював в Узбекистані на посаді інженера-іригатора. Враження цього часу підказало письменнику тему твору – “Роман міжгір’я” (1929р.)

З першого до останнього дня війни в діючій армії.

Автор книг про події і героїв Великої Вітчизняної війни “Мої листи”, “Право молодості”, “На гранях безодні”, Кленовий лист”.

За роки своєї творчої діяльності письменник видав понад сотню книжок. Найкращими його художніми полотнами є повість “Юхим Кудря”, роман “Історія радості”, “Інтеграл”, “Роман міжгір’я”, “Наливайко”, “Південний захід”, (разом з О. Левадою), “Хмельницький” в трьох книгах. За роман “Хмельницький” Іван Ле удостоєний Державної премії УРСР ім.. Т.Г. Шевченка.

Він кавалер ордена Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапора.

Останні роки Іван Ле жив у Городищі. Тут нині – літературно- меморіальний музей його імені. В 1978 р. Погруддя письменника встановлено в с. Придніпровське перед приміщенням ЗОШ, названої його іменем.



В.Г.Безпалий

Василь Григорович Безпалий народився 18 березня 1901 року в селі Мельники Чорнобаївського району в сім’ї селянина. Через безпросвітні злидні ледве закінчив 2 класи церковно-приходської школи, а далі поневіряння в наймах, грабарювання.Він був одним з організаторів сільськогосподарської комуни, де пізніше виникло с. Жовтневий Промінь. Проживав у цьому селі.Орав землю, був рахівником, бригадиром, головою колгоспу, а в похилому віці - чабаном. І, випасаючи, колгоспну отару, писав роман “Гомін степів”.В цьому творі в образі простого хлопця, письменник правдиво розповів про себе і своїх ровесників, про їх долю до революції і під час неї, в період утвердження радянської влади і колективізації. Цей роман було надруковано в 1967 році в журналі “Вітчизна”, окремим виданням вийшов у видавництві “Радянський письменик”, “Дніпро”, в перекладі російською мовою вийшов у Москві. Про автора роману “Гомін степів” писала газета “Правда”. Земляки про нього з гордістю говорять: “письменник-хлібороб”. З 1970 р. він член Спілки письменників України. Ім’я Василя Безпалого ввійшло в “Українську літературну енциклопедію”,т.1,1988р.

Перебуваючи на пенсії, Василь Безпалий брав активну участь у громадському житті, неодноразово обирався депутатом сільської Ради, до останніх днів працював над спогадами про пережите. Помер Василь Григорович Безпалий 30 жовтня 1983 року. На його надгробку написано: “Автор роману “Гомін степів”.
Іван Оникійович Вирган (справжнє прізвище Вергун) народився 14 червня 1908 року в селі Кліщинці у сім’ї хліборобів. Після закінчення Кременчуцького педтехнікуму вчителював, служив у Червоній Армії. 1940 року закінчив філологічний факультет Харківського університету. Друкувати вірші почав 1929 року. У 30-ті роки заявив про себе як активний і талановитий поет. Видав збірки “Озброєна лірика”(1934), “Сад дружби”(1935), “Щастя-доля” (1938), поему “Джигіти”(1937). Прийнятий до Спілки письменників 1936 року.

Восени 1940 року був посланий Спілкою письменників України до Чернівців уповноваженим для роботи з місцевими літераторами. У листопаді того ж року заарештований органами НКВС УРСР за наклепницьким доносом, в якому звинувачувався в злісній антирадянській пропаганді.

21 березня м1941 року Чернівецький обласний суд засудив поета нам 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував у Печорських таборах, у районі Воркути. За постановою Ярославського обласного суду Івана Виргана було достроково звільнено.

Після демобілізації в січні 1946 року – на літературній роботі. Видав книги “Поворот сонця на літо” (1947), “Матвіївка над Сулою”, “Квітучі береги”, “Країна щастя”, “Поезії”, “У розповні літа”, “Василина”, “Над Суkою шумлять явори”, “Лірика”, “Даринка з братиком”, “Вибрані твори”, “Краса”, “Питиме зілля”, “Вибране”, “Серце”. Разом із Марією Пилинською уклав “Російсько-український фразеологічний словник”, який публікувався в журналі “Прапор”.

Звільненню з табору поезію “Поворітьма”.

Помер 12 січня 1975 року.



А.Ф.Коцюбинський

Андрій Федорович Коцюбинський народився 8 грудня 1938 року в селі Загородищі Чорнобаївського району в родині хліборобів . У 1957 році закінчив Скородистицьку десятирічку.

Здобувши фах муляра, трудився на будовах України та Казахстану.

З 1962 по 1966 рік навчався на мовно-літературному факультеті Київського педінституту імені Горького (нині – Педагогічний університет імені М. Драгоманова). Отримав направлення на Дніпропетровщину, в село Богданівну – викладав у восьмирічній школі українську мову і літературу, малювання.

З 1969 по 2001 рік – на журналістській роботі, працював відповідальним секретарем у редакції газети “Світло Жовтня”(м. Павлоград), а згодом – заступником редактора газети “Рідний край ”.

Член Національної спілки письменників та національної спілки журналістів України.

Близько двадцяти років очолював Павлоградське міське літературне об’єднання.

Перші ліричні та гумористичні твори надрукував на шпальтах районної газети “Світлий шлях” (Чорнобай) та “Черкаської правди”.

Видав книги сатири та гумору: “Березова каша”(1976), “Троянди для незнайомки” (1982), “Весілля на Венері”(1987), “Хто сміється…”(2002).

У видавництві “Веселка” виходили збірки оповідань: для дошкільнят – “Cуниці з Вовчої галявини”, для молодших школярів – “Засекречений тайм”. Окремі оповідання друкувалися у колективних збірниках: “Літо-літечко”(1988), “Дванадцять місяців”(1985-1991).


М.П.Воробйов
Микола Панасович Воробйов народився 12 жовтня 1941 року в селі Мельники Чорнобаївського району. Навчався в Київському університеті імені Т. Шевченка. Один із фундаторів літературного угрупування “Київська школа поезіїиївська школапіверситеті імені Т. Шевченка. Один із фундаторів літературного угрупування ”. Після першої публікації в 1962 році протягом дванадцяти років вірші Миколи Воробйова не друкувалися, оскільки не вписувалися в канони соціалістичного реалізму. Лише 1985 року з’являється перша збірка “Пригадай на дорогу мені”. Згодом світ побачили “Місяць шипшини”(1986), “Ожина обрію”(1988) , “Прогулянка одинцем”(19901), “Верховний голос”(1992), “Іскри в слідах”(1993), “Човен” (1999), “Срібна ріка” (2000), “Слуга півонії”(2003). У Канаді вийшла англійською мовою збірка “Місяць шипшини”(1992), у Бразилії іспанською - “Зщпоз” (1994). М. Воробйов виступає також як самобутній художник, брав участь у кількох виставках.

Микола Воробйов – лауреат літературних премій: імені Павла Тичини (1992), “Благовіст” (1993), “Приятелів Руху” (США, 1994). 2005 року вшанований національною премію імені Тараса Шевченка.



С.Л.Носань
Сергій Лукович Носань народився 1 липня 1939 року в с. Чехівці Чорнобаївського району в родині хліборобів.

Закінчив Мельниківську середню школу, служив у армії, працював у Черкаській обласній держрибінспекції. У 1963-1967 роках навчався на факультеті російської філології Черкаського державного педінституту. Учителював у

Рудосільській школі на Київщині. З 1970 року – на журналістській роботі.

Сергій Носань – член Національної спілки журналістів (1973) та Національної спілки письменників України (1977). Заслужений діяч мистецтв України (2004). Мешкає у Черкасах.

Лауреат літературної премії “Берег надії” імені Василя Симоненка та літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Автор майже 40 книг. Серед них твори для дітей та юнацтва: “Казочки для Кирилка”, п’єса-казка “Здорові будьте!”, а також книги для дорослих: збірки повістей “Час глибокої осені ”, “Високі-високі гори”, “Вогонь, що спалює дотла ”, “Вдова”, “Досвіток вічного літа”, “Осіннє золото”; романи на сучасну та історичну тематику “Метеори”, “Пласти”, “Голгофа любові”; іронічна проза “Пір’я”; три томи поетичних і прозових драм: “Судна ніч”, “Летаргічний сон” та “1 на оновленій землі”. Його п’єси йдуть на сценах Черкаського та Запорізького обласних українських театрів. Написав чимало сценаріїв документальних і художньо-публіцистичних фільмів.

Твори Сергія Носаня перекладалися багатьма іноземними мовами. У видавництві “Веселка” друкувалися: збірка оповідань “Сонячний ранок” (1981), повість “Чисті плеса” (1977), біографічна повість про Макара Муху “Пір’їна з крила жар-птиці ”(1979), вибрані повісті та оповідання “Сонячний ранок”(1984);

окремі твори вміщені в колективних збірниках, у щорічнику “Дванадцять місяців”



В.Г.Рутківський
Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 р.

Поет, прозаїк. Автор збірок віршів “Краплина сонця”, “Повітря на двох”, “Рівновага”, “Відчиніть Богданкове вікно” , дитячої повісті “Аннушка”, повістей-казок “Гості на мітлі”, “Канікули у Воронівці”, “Намети над річкою” та інших.


Василь Васильович Ілляшенко народився 5 квітня 1935 у с. Чехівка .

Прозаїк, поет, кінодраматург. Автор збірок оповідань і повістей “Біла-біла гречка”, “Там за пічкою село”, “Середина літа”, поетичних книжок “Високосне літо зозулі”, “Язичник”, художніх кіносценаріїв “Березова бувальщина”, “Обітниця”, “Притча”, публікацій у періодиці.
Вячеслав Федорович Сахно народився 1 травня 1951 у с. Старий Каврай.

Перекладач, прозаїк. Автор книг прози “Підкидьок”, “Людолови савани”, перекладів з іспанської, португальської, англійської мов (твори Р.П. Валеро, Х. К. Мартіні, Ф. К.

Павона та ін.).

Ніна Василівна Лось – поетеса від народження. Народилася і проживає в селі Скородистик Чорнобаївського району. Колись, ще в дитинстві у юної шестикласниці учителі помітили хист до складання віршів. Відтоді, де б не була Ніна Василівна, з нею завжди поруч слово. Шукала себе в різних професіях. Закінчила десятирічку, школу народних цілителів, курси масажистів. Зараз працює на Іркліївському маслосирзаводі і пише. Багато поетичних рядків поклали на ноти композитори М.В. Плашкевич з Черкаського народного хору та Б.В. Камінський з Чорнобаю. Її пісні звучать на Черкащині у виконанні багатьох колективів і солістів. Співають пісні поетеси на випускних вечорах, на оглядах художньої самодіяльності. З мук кохання, з радощів життя народжується споконвічна таїна поезії Ніни Лось. Її любов до життя – це велике джерело натхнення і сили духу.

Перша збірка поезій Ніни Василівни “Дорога до любові” вийшла друком у 2000 році, друга - “Грані буття” – в 2004 році, третя – “Веселковий дивосвіт” – в 2005 році.

Життя, як море

Життя, як море: то штормить, то тихне,

І в кожного свій човен, два весла,

Одне весло – то сум, а друге – втіха;

В душі то холод, то цвіте весна.

Відмірюю свій шлях я просто в милях,

Хоч і страхає й вабить глибина ,

Мій човен то потоне в синіх хвилях,

То потім знову з виру вирина.

А роки, ніби слід човна зникають,

Вже промайнули юності літа,

Туманом сивим на чоло спадають…

Яка ж була пора золота!

І де те все поділось, відбриніло?

Сурмить у сурми зрілості пора,

Гаряче сонце десь за гори сіло

Та ще в душі липневая жара…

Летять, мов чайки, наді мною роки,

Гребу то лівим, правим – обома ..

Спішу – не запізнитися б до строку,

Щоб не спіткала у льодах зима.

Перепливла! І радістю, і лихом –

Я з гордістю свій хрест важкий несла…

Життєве море то штормить, то тихе,

І в кожного – свій човен, два весла.
У творчому доробку поетеси все яскравіше вимальовується дитяча тематика гумористична хвиля. Виступає вона з власними творами й перед аудиторією.
Інна Василівна Олексієнко – молода поетеса із с. Малі Канівці. Пише про традиційне, земне і вічне – щастя материнства, любов до села, батьків і ближнього, красу людських взаємин і необхідність духовної чистоти. В кожен рядок поетеса вкладає стільки задушевної щирості, мелодійності, ліризму і якогось щемливого співпереживання, що навіть давно оспівані теми постають перед читачем у новому, незнаному світлі. Інна Василівна – мати трьох синів. Її вірші для дітей.

Вірш “Колискова

Спи, моє сонечко, спи мій ріднесенький,

Хай тобі сняться казки.

Лагідна матінка тихо-тихесенько

Буде співать залюбки.

Місяць і зорі у вальсі кружлятимуть,

Пісню почують мою,

Хором окриленим ніжно співатимуть

В світлім небеснім раю.

Матінко Божая, Діво Небесная,

Я тебе щиро молю:

Дай моїм дітонькам долі чудесної,

Зглянсь на молитву мою.

Спи, мій малесенький, спи дорогесенький,

Бачиш усмішку здаля?

То усміхається Мати Небесная,

Шле тобі щастя, маля.

Її вірші з’являються на шпальтах обласних газет “Нова доба”, “Молодь Черкащини”, а також у “Сільських вістях”.

Перша збірка поезій Інни Олексієнко “Душі моєї оберіг” вийшла в 2006 році.

Самодіяльні композитори Валерій Скляр, Борис Камінський та інші кладуть на музику вірші Інни Василівни. Пісні охоче виконують численні авторські колективи.

Антон Михайлович Швиденюк мешкає в с. Ірклієв Чорнобаївського району .

Ще в школі почав писати вірші. Після закінчення Одеського морехідного училища працював кочегаром, машиністом, плавав на суховантажному судні “Чугуєв” за кордон. Надивившись заморської екзотики зрозумів, що краси рідної природи не замінить ніщо. І повернувся моряк до рідного села… Трудився 17 років муляром на коноплезаводі. Зараз Антон Михайлович перебуває на пенсії. Весь час його не залишає Муза. Вірші Антона Швиденюка з’являлися на сторінках газет “Моряк”, “Зоря Одещини”, “Сільські вісті”, в обласній та районній пресі. Мешкає Антон Михайлович разом з дружиною-пенсіонеркою Ганною Павлівною у старенькому будиночку на березі озера. Довкола така природа, такі чарівні ранкові і вечірні зорі, такі краєвиди, що найніжніші слова самі народжуються в душі і лягають на папір.

Цвіт калини

Люблю я цвіт калини ранній.

Не раз, було, своїй коханій

Вплітав його у чорні коси,

Що пахнуть росами і досі.

Вечірня синь із білим цвітом

В обійми кликала привітні,

Стихало птаство гомінливе,

А ми у білому розливі

П’яніли в запахах калини.

І непомітно йшли хвилини.

Здавалось, у вечірнім світі

Нема нічого, окрім цвіту,

Та двох сердець в одній орбіті,

Що білим полум’ям зігріті.

Вийшли у друк три збірки творів Антона Швиденюка “Піднімає пісню жайвір”, “Річка надії” та “Мені болить”.

Лідія Іванівна Прядка-Томенко. Народилася в с. Малі Канівці Чорнобаївського району. Дитинство та юність пройшли в рідному селі. Закінчила кооперативний технікум, працювала продавцем, шила одяг. І весь цей час була на сцені. Активний учасник самодіяльного драматичного гуртка в сільському клубі. Вона пише репертуар для аматорів місцевої сцени, бере участь у постановці п’єс, виконує ролі. Її літературні герої – прості сільські люди, які є прототипами односельців та знайомих. Хто хоч раз зустрічався з цією людиною, назавжди збереже в пам’яті приємні враження від спілкування. Сільська трудівниця, що всотала в себе безцінні скарби хліборобської мудрості, які живлять соками землі її талант, щороку відкриває нові, невідомі джерела творчого потенціалу. У 2001 році вийшла з друку поетична збірка “Нерозгаданий світ”, у 2004 році вийшла збірка прозових творів “Райські яблука”, у 2006 році – збірка драматичних творів “Кленовая скриня”.
Василь Пилипович Приз проживає в с. Крутьки Чорнобаївського району. Нелегке дитинство було у нього, бо довелося пережити війну і всі лихоліття післявоєнних років. Тільки у 9 років пішов навчатись до першого класу.

Кажуть, що творчі здібності людина може набути перенісши якесь потрясіння, стрес, чи негативний, а чи позитивний. Втрата сина – страшне потрясіння, яке не давало жити, дихати поету і цей нестерпний біль виливатися у поетичні рядки. Так з’явився один з перших віршів “Мати журавлика жде”. Пізніше до нього написав музику Олександр Стадник і з’явилася на світ пісня-реквієм синочкам-журавликам.

Натхнення для написання рядків майбутніх віршів дають рідні простори, мальовнича природа Подніпров’я, працьовиті люди. Василь Пилипович пише ліричну, мелодійну поезію, яка легко лягає на ноти.

Тісно співпрацює Василь Приз із композиторами області, України. До 50-річчя утворення Черкаської області художній керівник Черкаського заслуженого народного хору Леонід Трофименко написав ряд пісень на вірші Василя Приза, особливо полюбилися глядачам пісні “Краю Черкаський”,“На краю городу”. За підтримки спонсорів видані шість збірок поета-пісняра: “Подніпрв’я моє золоте”, “Обірвана струна”, “Пісні моєї душі”, “Щира пісня хай лине”, “Даруй зажди добро”, “Журавлині ключі”.

Про себе поет пише:

Я тут живу, де кетяги калини

Дарує щедро осінь золота.

В моїх піснях – Квітуча Україна

Любов і біль, і всі мої літа.
Ніна Григорівна Гусак народилася та проживає в селі Богодухівка Чорнобаївського району. За фахом учитель музики і співів, за покликанням – поет. Перші власні поетичні рядки поклала на музику ще в юності. Потім – сім’я, малі діти, господарство… Поезія поступово губиться у хвилях буденності. Та діти виросли, а в серце знову постукали давні ритми, захотілось сказати своє слово людям. Тепер воно стало більш вагомим, бо за плечима жінки – життєвий досвід, з’явилося більше співпереживання, можливо навіть трагізму.
Приснилася покійна мати –

Назустріч вийшла біля хати,

Плечем сухеньким пригорнулась,

Журливо-ніжно посміхнулась.
Найкраща, найдорожча мамо!

Назустріч полечу лугами…

В якому краї Вас шукати,

Яку молитву прошептати?
Лиш озовіться - я почую

Знов смуток в спогадах кочує,

І з ним я відчуваю поряд

Зажурений матусин погляд.
Зараз Ніна Григорівна Гусак перебуває на заслуженому відпочинку. Часто друкується в місцевій пресі.
Семен Васильович Савченко. Народився в селі Вереміївна Чорнобаївського району.

Після закінчення середньої загальноосвітньої школи – призваний на військову службу, де й застала Велика Вітчизняна війна. Після тяжкого поранення на фронті додому повернувся інвалідом.

Має одинадцять урядових нагород. Багато літ працював у державних органах.

Бере активну участь в громадсько-політичному та культурному житті свого села, району, області.

Неодноразовий лауреат всесоюзних та республіканських фестивалів самодіяльного мистецтва.

Займається літературно-публіцистичною діяльністю. Друкується в журналі “Перець”, лауреатом якого він є, газетах “Сільські вісті”, “Молодь України”, ряді обласних та районних часописів. Останнім часом почав друкуватися в журналі “Борисфен”, який надходить до США, Канади, Англії і багатьох інших країн. В 1996-97 роках друкувався у 86 та 87 річних “Альманахах українського союзу”, які виходять у видавництві “Свобода”.

Будучи пристрасним шанувальником веселого слова, в своїх творах прагне створити життєво конкретні негативні типи людей, які зустрічаються в нашому суспільстві. Бичує ледарів, п’яниць, крадіїв, шахраїв та всіх тих, що плутаються під ногами чесних людей, заважають жити і працювати.

Значна частина його усмішок входить до репертуару професійних та самодіяльних артистів-читців.

Задушевний лист”

Написав матусі Женька

Задушевного листа

“Добрий день моя рідненька,

Моя нене золота.

Я за вас переживаю,

Навіть снилися не раз…

Жаль, що часу обмаль маю,

Щоб приїхати до вас.

Як ви там? Старі, самотні,

З болем в серці й голові.

Шліть мені хоч по півсотні,

Щоб я знав, що ви живі. ”
Олексій Степанович Бондар. Народився та проживає в селі Вереміївка Чорнобаївського району.

З 1943 по 1950рік перебував у лавах Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Має 23 урядові нагороди. Закінчив Черкаський педагогічний інститут. Працював учителем, а потім директором Вереміївської школи.

Краєзнавством займається з1951 року. Вивчає історію Надсулянщини, а надто рідного села. Зібрав цінну колекцію краєзнавчих матеріалів. На її базі створив і очолив у 1963 році сільський музей – один із найстаріших і найбагатших у районі. Написав 14 краєзнавчих книг: “Вереміївські оповідання” у 4-х книгах, “Поезія Вереміївки”, “Фронтові оповідання”, “Твої люди Вереміївко-Тимченки” і ряд інших. Серед численних статей слід відзначити унікальний матеріал про комбрига Богунського, народного героя громадянської війни.

Так, як бджола несе у вулик чудодійний нектар так і він відшуковує матеріал для майбутнього твору, з якого дихає непорочна первозданність почуттів, поглядів, тривог, переживань за людей, які живуть поруч, за долю села і всієї України, її сьогодення і майбутнє.

Олексій Бондар – найвидатніший краєзнавець Чорнобаївщини, великий практик у справі краєзнавства, наставник молодих краєзнавців.
Юрій Петрович Тупицький народився в селі Вороненці Чорнобаївського району. Перша професія – вчитель. Після закінчення Київського інституту театрального мистецтва, пов’язав свою долю з кінематографом. Працюючи на кіностудії ім.Довженка, зняв низку художніх та телевізійних фільмів. Член спілки кінематографістів України, заслужений працівник культури України.

Друкуватися в періодичній в пресі почав з 1949 року. Його творча палітра – поезія, проза, публіцистика, пісні. В творах Юрія Тупицького людські долі. Неповторні, самобутні, трагічні. Простота, людяність, порядність, надзвичайна працелюбність – ці риси притаманні автору.

Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Юрій Петрович продовжує працювати в рідному селі. Він художній керівник самодіяльного колективу, читає уроки музики в школі, дитячому садку і пише…

Ми горді за своїх земляків, Лауреатів літературно-мистецької премії імені Михайла Старицького. Ними стали: Лідія Прядка-Томенко, Ніна Лось, Юрій Тупицький, Олексій Бондар.

При районному Будинку культури селища Чорнобай діє літературно-музичне об’єднання “Світлиця”, яким керує заслужений працівник культури України Борис Камінський. Він зумів об’єднати талановитих майстрів слова Чорнобаївщини під одним дахом.

Нещодавно “Світлиця” відзначила своє перше 15- річчя.

Мистецька дорога на диво не пряма, часом звивиста, порою кам’яниста, але в тому й щастя митця, що попри негаразди й перешкоди, бринить у серці поезія. Тож довгих років тобі, “Світлице”, тобі й твоїм учасникам.

“Світлиця” відзначає 15-річчя


Олексій Степанович Бондар (перший зліва)



Лідія Прядка-Томенко


Презентація книги “Річка надії” Антона Шведенюка заслуженим працівником культури України Борисом Камінським


Антон Швиденюк читає вірші


Юрій Тупицький

Література:
1.Дивосвіт “Веселка”: Антологія літератури для дітей та юнацтва: 3т.К.,Веселка, 2005., т.2:Українська література – 103 с.: іл..

т.3 : Українська література. – 102 с.: іл..

2.Довідник з історії України (А-Д)): Посібник для серед.загальноосвіт.навч.закл. 32 зат. ред. І.Підкови, Р.Шуст -2. –ге вид., допр. І доповн.- К.:Ґенеза, 2001.- 1136с.

3.Жулинський М. “Із забуття - в безсмертя” .К., 990.

4.Перелома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури. – Івано-Франківськ, 1998.

5.Українське слово : Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. :в 4-х т. (упорядник Яременко В.). – К. 2003.

6.Славутич І. “Розстріляна муза”. – К.,1992.

7.Приз В.П.,”Щиро пісня хай лине”, Ч. 2004р.

8.Лось Н.В., ”Дорога до любові”, Ч. 2000р.

9.Олексієнко І.В. “Душі моєї оберіг”,Ч.2006р.

10.Газета “Нова доба”, №7,25 січня 2000р.

11.Газета “Світлий шлях”,23 березня 2005р., 26 жовтня 2006р., 12 березня 2007р.



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Ярмолинецька районна державна адміністрація
Розділ ІІІ орієнтовні теми навчальних проектів з деяких предметів початкової школи

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Софіївська...
Про підсумки проведення І та ІІ етапів конкурсу Найкращий відгук на сучасну дитячу

Харківська районна державна адміністрація Харківської області
Матеріали цих розробок дають можливість познайомитись з методикою роботи над розвитком мовлення в початковій школі, сприяють розширенню...

Немирівська районна державна адміністрація вінницької області
Щодо заходів з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни”...

Україна харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти
«круглих столів» з історії війни в Республіці Афганістан та інших локальних конфліктів за участю громадян, які виконували військовий...

Література
Великобурімської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чорнобаївської районної ради

Районна програма національно-патріотичного виховання учнів на період 2014-2018 рр
...

В україні
Державна установа науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин мінпраці україни

Державна наукова
Укладачі: В. А. Вергунов, В. В. Дерлеменко, Т. Ф. Дерлеменко, О. П. Анікіна, Л. А. Кириленко

Чернігівська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Оунб ім. В. Г. Короленка; Підгот. А. В. Матюшенко; Відп за вип. Ю. М. Самойленко. – Чернігів, 2008. – 38с



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка