Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Урок-круглий стіл

Урок-круглий стіл





Сторінка1/3
  1   2   3
Лозівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
1379574730_s.jpg


Урок-круглий стіл

(українська література, 9 клас)

Розробка вчителя

української мови і літератури

Туганашевої Н.В.

2013-2014

Тема уроку. Світова велич Тараса Шевченка.

Мета уроку: підвести підсумки вивчення творчості Т.Шевченка, показати її неповторність, дослідивши значення творчості митця для української і світової культури, домогтися усвідомлення учнями того, що кожна людина - неповторна особистість; розвивати уміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу, застосовувати набуті знання практично, вчити учнів вести дослідницько-пошукову роботу і презентувати результати за допомогою різних засобів; виховувати шанобливе ставлення до творчості Великого Кобзаря, повагу до кращих представників українського та світового мистецтва.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань (урок-круглий стіл).

Обладнання: підручник з української літератури, учнівські мультимедійні презентації, плакати «Художник Т.Шевченко», «Пам’ять про Т.Шевченка», портрет Т.Г. Шевченка, книжкова виставка творів, крилаті вислови Кобзаря, програма засідання круглого столу, відеофрагмент «Сергій Нігоян. Наш Шевченко», х/ф «Тарас Шевченко» (режисер Ігор Савченко, 1951 р.), колаж «Геніальна особистість Т.Шевченка».

Міжпредметні звязки: музика, образотворче мистецтво, історія, кінематографія.
Хід уроку

На екрані епіграф (додаток 1):

Свобода Шевченкова – це наш шлях… Шевченко…з тих людей, чиї імена не вкладаються в жодні ознаки тривалості, так чи інакше є постійно знаковими. Він стояв над проваллям, його штовхали туди, кидали, а він стояв…

П.Гірник

І. Організаційний момент (вітання, представлення гостей круглого столу, знайомство з програмою уроку (додаток 2): оголошення питань, що винесені на обговорення).
ІІ. Виступи учнів

Тематика виступів

1.Тарас Шевченко – художник.

2. Публіцистична спадщина Т. Шевченка.

3. Музика і творчість Великого Кобзаря.

4. Драма поетового життя.

5.Національна премія України ім. Т.Г. Шевченка.

6.Образ геніальної особистості у мистецтві.
1.Тарас Шевченко художник

Слово вчителя

Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рiдного, до свого пригнобленого народу, до своєï культури, що перебувала тодi в московському ярмi, а також освiта, начитанiсть, праця над собою - все це ставить Т. Шевченка в першi лави освiчених людей XIX столiття.
Поет i художник жили в душi Шевченка-митця завжди, бо писати й малювати вiн любив однаково. А його спадщина художника також рiзноманiтна, як i поетична. Як художник Шевченко мав двi срiбнi медалi за своï картини ще в часи навчання в Академiï художеств. I великий К. Брюллов вбачав у ньому талановитого художника. Життя Т. Шевченка, на жаль, менш сприяло розвитку таланту Шевченка-художника, бо не завжди були фарби та полотна для малювання. Але все створене Шевченком-художником навiть за таких умов вражає своєю рiзноманiтнiстю.
Т. Шевченко має звання академiка-гравера. Як бачимо, Шевченко-художник не менше вiдомий у нашiй культурi, нiж Шевченко-поет. Його картини є в Харкiвському художньому музеï, Киïвському меморiальному музеï iменi Т. Шевченка, в Академiï мистецтв у Петербурзi, в музеï Тараса Шевченка в Каневi. Картини допомагають уявити життя поета, його уподобання, творчiсть.
Виступ учня (з використанням мультимедійної презентації, додаток 3)

Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка – твори живопису і графіки, що їх виконав Шевченко в різній техніці протягом усього життя. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві вітчизняних і зарубіжних граверів, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють данні про 278 втрачених і досі не знайдених робіт.

Слайд 2.

За часом виконання всі живописні й графічні твори Шевченка можна поділити на три періоди: від перших робіт доакадемічного часу і до заслання (1830-1847рр), твори років заслання (1847-1857рр) і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті художника (1857- 1861рр). В межах кожного з цих періодів простежуються й коротші за часом етапи, які об’єднують твори не тільки за певною тематикою, а й за художньою вартістю їх і за технічними засобами виконання.

Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка та праці в класах Товариства заохочування художників, він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв.

Слайд 3.

Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. 1827 року

Т. Шевченко наймитує у кирилівського священика Григорія Кошиця. Із ранніх років він цікавився народною творчістю, у дяків навчився читати й писати, рано виявився у хлопця хист і до малювання, який помітив маляр із села Хлипнівці, але на той час Шевченкові було вже чотирнадцять років і його зробили козачком В.В. Енгельгардта.

Восени 1829 року разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до міста Вільно. Помітивши здібності козачка до малювання, Енгельгардт віддає Тараса вчитися у досвідченого майстра, можливо, Яна Рустемаса. 1831 року сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта, 1832 року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву - різних живописних справ майстру. У 1838 році 24-річний Тарас намалює його портрет.

Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Найвідомішими картинами на жіночу тематику стали:

Слайд 4. «Катерина»;

Слайд 5. «Молитва матері»;

Слайд 6.«Голова матері»;

Слайд 7. «Циганка-ворожка» та інші.

У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою “Живописна Україна”, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”.
У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск, до якого увійшли шість офортів:

Слайд 8. "Старости".

Слайд 9. «Селянська родина». Олія, 1843.

Слайд 10. «Дари в Чигирині 1649 року». Туш, 1844. та ін.

Автопортрети Т.Г. Шевченка – власні зображення, які художник створював протягом усього життя. Шевченко створив 30 малярських та графічних автопортретів. Від романтичного юнака ( 1840р.) до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини (1861р.).

Гра кольору та світла, скрізь помітні різкі контрасти. Від К.Брюллова опанував мистецтво творення легких напівпрозорих тіней.

Слайд 11. Найраніший з відомих тепер автопортретів (полотно, олія, 43*45, в овалі, ДМШ) виконано на початку 1840 в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. У творі – романтично піднесений образ молодого поета- художника. В манері виконання – в легких лісируваннях, що подекуди поєднується з корпусним накладанням фарб, у витонченому малюнку, в довершеному пластичному моделюванні, в колориті, побудованому на синьо-зелених тонах з викрапленням червоних, а головне в романтичному забарвленні образу – виразно відчувається вплив

К. Брюллова. Твір не завершено.

Слайд 12

Автопортрети Шевченка різних років життя.

Слайд 13

Останній автопортрет – у шапці й кожусі, створений не пізніше 4 грудня 1860, дає узагальнений образ портретованого. Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу популярність. Технічно портрет виконано бездоганно. Штрихуванням вкрито не лише тло навколо голови, а й усе зображення. На портреті є авторський підпис і дата виконання, а також монограма з облямованих колом літер, написаних енергійним розчерком. В останні роки життя Шевченко малював олійними фарбами. З чотирьох тогочасних полотен, що дійшли до нас, три – автопортрети. В них помітний вплив Рембрандта, творчістю якого Шевченко захоплювався замолоді і яку тепер, працюючи над офортами, вивчав особливо старанно.

Таким чином ми ще і ще раз зримо відчули велич і багатогранність таланту Шевченка, ще раз переконалися, що завдяки великій праці він зумів передати у словесних і живописних творах свою палку любов до народу України і тривогу за її долю.

(Після виступу учень чіпляє на дошку частину колажу зі словом «Художник»)

Слово вчителя.

  • Я пропоную вам подивитися уривок з х/ф «Тарас Шевченко» (режисер Ігор Савченко, 1951 р.), де показано саме творчий процес у майстерні К.Брюллова (додаток 4).


2.Публіцистична спадщина Т. Шевченка

Виступ учня

Поява Тараса Шевченка знаменувала початок якісно нового етапу в усіх сферах духовного життя українського народу. Літературна й політична діяльність Шевченка є важливою віхою і в історії української публіцистики.

Якщо у дошевченківській літературі й журналістиці голос трудового народу чувся ще глухо і невиразно, то в наснаженій визвольною боротьбою творчості Шевченка постав сам покріпачений люд, який довірив свій голос поетові.

Ненависть до Російської імперії, щире співчуття поневоленим, прагнення й готовність присвятити себе справі їх визволення визначили місце Т. Г. Шевченка в лавах загальноєвропейської демократії. Сповнена гострого болю й протесту, жагучої любові й ненависті, мудрих і болісних роздумів над долею свого народу і його майбутнім, пристрасна поезія і художня проза Шевченка – наскрізь публіцистичні.

Хоча публіцистична спадщина Шевченка кількісно невелика (“Автобіографія”, передмова до “Кобзаря”, театральна рецензія “Бенефис г-жи Пиуновой”, “Щоденник” (“Журнал”), але значення цієї спадщини неоціненне, оскільки в ній порушені важливі й актуальні суспільно-політичні, філософські й літературно-естетичні проблеми.

Уже з перших років своєї творчої діяльності Шевченко підтримував всілякі починання у справі заснування періодичних видань. Він захоплено вітав появу українських альманахів та збірок 30-40-х років XIX ст., брав діяльну участь в альманахах “Ластівка”, “Молодик”, мав безпосереднє відношення до деяких журнальних планів цього періоду, зокрема, до намірів створити журнал для пропаганди серед усіх слов’янських народів ідей Кирило-Мефодіївського товариства. Згодом Шевченко став одним із ініціаторів заснування першого важливого українського суспільно-політичного, літературно-художнього і наукового журналу “Основа”.

Пафосом виступів Шевченка було викриття російського самодержавного ладу, розуміння його наслідків та неминучості національного визволення поневолених народів. Великий Кобзар у своїх публіцистичних творах широко і глибокоерудовано підходив до розв’язання найпекучіших проблем суспільно-політичного і культурного життя, підносив на якісний рівень розвиток громадської думки в Україні.

(Після виступу учень чіпляє на дошку частину колажу зі словами «публіцист», «громадський діяч»)

3.Музика і творчість Великого Кобзаря

Вчитель

Доба Тараса Шевченка була продовженням недавньої і ще не забутої гетьманщини. В гетьманщині ще живі були спогади про свободу, ще тримались традиції в народі, в провідних козацьких родинах і в Церкві. Виявом їх прагнень стала "харківська школа" в українському письменстві. Пізніше під проводом Василя Назаровича Каразина засновано 1805 року Харківський університет, що, маючи свою друкарню, став осередком культурного життя гетьманщини та впливав і на інші частини України. В Харкові за участю Г. Квітки-Основ'яненка почав тоді виходити журнал "Український Вісник" (1816-1817), гумористичний журнал "Харковскій Демократ". І.І. Срезневський (1812-1880) видавав "Український Альманах". У 1833 р. він видав "Украинский зборник". В ньому були друковані твори І. Котляревського "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник". Взагалі в харківських виданнях друкувались твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Котляревського, Є. Гребінки, М. Петренка та ін. В Харкові вчився М. Костомаров та інші визначні діячі тієї доби.
Виступ учня (звучить класична музика і створює своєрідний фон для виступу: скрипка із фортепіано, додаток 5)

(Можна залучити кількох учнів)

В самому Петербурзі, де жив і вчився Т. Шевченко, існувала велика українська громада. Українці, дарма, що багато з них звали себе "малоросами", були учителями високих шкіл, ученими-дослідниками, видавцями, музиками, славними співаками. В самій Академії художеств, де вчився Т. Шевченко, було чимало українців. З ними він жив і приятелював та інші.

Це була доба шукань шляхів до національного відродження. Такою людиною, яка першою стала на цей шлях, став для всієї України Тарас Шевченко. Яким же те пробудження завдяки творам Шевченка було реальним і навіть "страшним" відчув М. Костомаров: "Тарас Григорович", записав він, "прочитав мені свої недруковані вірші. Мене охопив страх…". Я побачив, що муза Шевченка роздирала завісу народного життя. І страшно, і солодко, і боляче, й цікаво було зазирнути туди!!! …Тарасова муза прорвала якийсь підземний заклеп, вже кілька віків замкнений багатьма замками, запечатаний багатьма печатями, засипаний землею, навмисне заораною й засіяною, щоб заховати від нащадків навіть згадку про місце, де знаходиться підземна порожнеча. Тарасова муза сміливо ввійшла в цю порожнечу зі своїм невгасимим світочем і відкрила за собою шлях і соняшному промінню, і допитливості людській… і не згасить її (поезію Шевченка) ніякий історичний чи моральний вуглець; бо світоч цей горить нетлінним огнем - огнем "Прометея"… (Спогади про двох малярів, "Основа", червень, 1861 рік).

Правдиве й велике мистецтво виростає органічно з певного середовища й нерозривно пов'язане з ґрунтом, де воно росло й росте. Шевченко виріс із українського ґрунту, був сином свого народу і полюбив понад своє життя його звичаї і традиції. Вся його творчість - то кличний голос його народу; всі радощі, жалі й болі - це переживання українського народу. Його кличами стали: вогниста любов до народу, ненависть і погорда до всякого насильства; почуття власної правди й гордість своїм походженням.

Що ж було головною основою творчості Шевченка? - Покликання. Говорив Шевченко: "Хто його знає відкіль несеться, несеться пісня, складаються вірші, дивися, уже й забув, про що думав, а мерщій напишеш те, що навіялося". (О. С. Чужбинський. - Русскоє слово, 1861, кн. 5).

Черпав із своїх власних переживань, порівняльних студій, - взагалі із студій "Історії Русов" та інших джерел, а зокрема з української народної пісні, що є історією народу, його традицій і звичаїв. І тому деякі з його віршів, як говорить М. Рильський ("Література і народна творчість", Київ, 1958 р.), навіть знавців приводили до хибного висновку, і вони питали у поета, чи не є ті твори його звичайним записом якоїсь невідомої ще для них пісні. Таку думку викликала хоч така чудесна пісенька (звучить аудіозапис пісні «Утоптала стежечку» у виконанні тріо бандуристок, додаток 6).

Все в цьому маленькому шедеврі дише народною поезією, народною поетикою, народною піснею… Народна пісня поклала відповідну печать на всю творчість поета".

Майже в кожному спогаді про Шевченка знаходимо, що він був незрівнянним виконавцем народної пісні; що Шевченко був з тих поетів, які складаючи вірші, внутрішньо співають… (М. Рильський); що "Інколи можна подумати, що він слухає співи сфер, так заносила його звична й світла дума в простори, йому одному відомі й приступні. Він палко любив природу й співи. Співи він міг слухати годинами, в якомусь вдячно-молитовному настрої. Слухаючи сумні мотиви України, він плакав). (Е. Литвинова. Спогади про Шевченка, с. 320). Ніщо не могло вбити великої любові до пісні в поета, до музики, бо в цьому мистецтві проголошував свою правду сам народ. Ось як він оповідає про своє відчуття пісні ще хлопчиком (учень виразно читає напам’ять):

Давно те діялось, ще в школі,
Таки в учителя дяка
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге - та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
і візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду,
Або "Три царіє со дари". 
Та сам собі у бур'яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу…

Це так хлопчик Тарас виспівував та плакав, а ось і через кілька десятків років, на засланні, в Кос-Аралі 1848 року, вже мужній і непоконаний сильними світа, записав:

…Погуляю понад морем
Та розважу своє горе. 
Та Україну згадаю,
Та пісеньку заспіваю. 
Люди скажуть, люди зрадять,
А вона мене порадить,
І порадить, і розважить,
І правдоньку мені скаже. 

Пісня народу вчила Шевченка про прадавню, освячену віками мораль народу, про його розуміння свободи, релігії, що тоді ще в народних рисах плекала Церква й благословляла на патріотичні дії.

В дитячих роках, коли Шевченко був "козачком" у пана Енгельгардта, він згадує: "По вродженій в мені упертості, я порушив панський наказ, наспівуючи ледви чутно сумні гайдамацькі пісні". Це вказівка поета, що саме займало його ще дитячу уяву. Це - пісня про Коліївщину, про яку він слухав цікаві оповідання свідка тих подій, столітнього діда. Про це читаємо в поемі "Гайдамаки".

Шевченко знав багато й інших історичних пісень та дум, і вони були для нього першою книжкою, з якої поет довідувався про історію свого народу та стали основою його творів. Багато він знав пісень кріпацьких, бурлацьких, наймитських, рекрутських, про долю жінок і дівчат.

Закинутий на заслання, Шевченко журно виспівує пісню "Та нема гірш в світі нікому, як сіромі молодому". Цю пісню він любив дуже і чудово її своїм прегарним драматичним тенором співав. Шевченко найбільше знав пісень побутових, родинних, пісень про кохання, про жіночу долю. "Ой, зійди, зійди, ти зіронько та вечірняя" (улюблена пісня Шевченка), "Тече річка невеличка", "Ой, гиля, гиля сірі гуси, гиля на Дунай", "Пливе щука з Кременчука", "Шумить гуде дібровонька", "Ой, не шуми, луже, зелений байраче".

Шевченко належить до числа правдиво музичних поетів. Більшість своїх віршів він творив як пісні.

У своїх творах Т. Шевченко дав відбитку, як ніхто інший, до болю гострих виявів переживань свого народу, передав найтонші нюанси його життя, показав найменші його духові порухи і тремтіння душі.

Багатогранність вірша Шевченка, його своєрідний ритм, мінливість настроїв і широчінь думки, приманливі для музиків. Його твори так манили і манять до себе митців, як спраглого в гарячий день холодна водиця. Тож і не диво, що з "Кобзаря", як повідомив М. Грінченко, оспівано в різних музичних формах 250 творів. На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів, кількість творів на слова Шевченка сягає понад півтисячі.

На тексти великого кобзаря композитори почали писати свої твори ще при його житті. 1858 року написав Паливода-Карпенко оперу "Катерина". Приятель Шевченка Петро Дм. Селецький також почав писати оперу, але не закінчив. Ще при житті Т. Шевченка визначний діяч, музичний дослідник і композитор Петро П. Сокальський під впливом творів поета та його друзів, з якими і він бував, перейшов на українську творчість. Писали під впливом Шевченка українські твори (для фортепіано) й інші, між усіма й А. І. Лизогуб.

1861 року в Одесі з'явився твір для фортепіано Василя Пащенка - "Полонез на смерть малоросійського поета Т. Шевченка".

Найбільше прочуття і зрозуміння до музи Шевченка мав батько модерної української музики Микола Лисенко. Композитор і критик Б. Яновський писав, що "Музика до Кобзаря" М. Лисенка "є кращим зразком повного неподільного злиття народного митця-поета з народним митцем-композитором. Кожний з них доповнює один одного і сплітаються так тісно, що інколи тяжко уявити собі їх окремо". "У "Музиці до Кобзаря" підіймається Лисенко до такої самої висоти натхненної творчості, що й Шевченко у своїх віршах", писав Ф. Колесса.

В "Музиці до Кобзаря Шевченка" М. Лисенко оспівав 87 поетичних зразків. У "Повній збірці творів М. Лисенка", що упорядкував Д. Ревуцький, їх 92.

По 20-х роках в Україні композитори звернули особливу увагу на творчість Шевченка і дали показне число творів у різних музичних формах від дрібнотворів як "Кобзар" для дітей Я. Степового і до опер. Тут треба згадати таких майстрів музики як Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, Ф. Надененко, В. Костенко, М. Радзієвський, В. Ступницький, М. Вериківський, В. Жданів, Г. Жуковський, Ю. Мейтус, А. Штогаренко, В. Косенко та ін.

"Заповіт" Шевченка оспівали композитори для хорів без супроводу і аж до супроводу симфонічного оркестру: О. Кошиць, К. Стеценко, М. Вербицький, В. Барвінський, Б. Лятошинський, С. Людкевич і Р. Глієр.

Відомі також опери на тексти Шевченка - "Катерина" М. Аркаса, "Пан Сотник" Миколи Козаченка, "Сотник" і "Наймичка" М. Вериківського, балет "Лілея" К. Данькевича, незакінчені опери як П. Сокальського та інші.

З росіян писали на вірші Шевченка М. Мусоргський (Гопак і ін.), А. Сєров, П. Чайковський, С. Рахманінов, С. Прокоф'єв, Д. Кабалевський, Р. Глієр та інші.

"Кобзар" став великим народним пісенником. Ще за життя поета в народі починають співати пісні на його твори, поета не тільки читають, а й співають, говорить М. Грінченко. Творчість народу на теми Шевченка вражаюча! Українські фольклористи зібрали вже до двох сотень народних мелодій на тексти Шевченка. Тут варто пригадати, що й Шевченко написав мелодію до вірша свого приятеля В. Забіли: "Пливе човен без весельця".

Нам відомі такі пісні на тексти Шевченка, які з приємністю й тепер слухаємо: "Думи мої", "Тяжко, важко в світі жити сироті без роду", "Зоре ж моя", "Ой три шляхи", "Ой люлі, люлі", "Ой одна…", "Плавай, плавай, лебедонько" (учениця грає на сопілці пісню «Зоре моя вечірняя»).

Врешті й сам народ творить пісні про Шевченка на свої тексти. Бандурист з Полтавщини Ф. Д. Кушнерик створив думу: "На високій дуже кручі, над самісіньким Дніпром, спить Шевченко у могилі непробудним вічним сном". Є й інші записи і всі вони цікаві своїм змістом, як наприклад: "Чом не шумиш, луже, зелений байраче?", "Ой чом не тікаєш, Шевченку Тарасе?".

Шевченко власним прикладом показував, як треба ставитись до найбільших святинь народу, до його пісні. Шануючи пісню, ми виконуємо один із заповітів пророка-мислителя: а тоді

На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить -
Незрячі прозрять, а криві
Мов сарана з гаю помандрують,
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода
І дебр-пустиня неполита
Сцілющою водою вмита
Прокинеться. 

(Після виступу учень чіпляє частину колажу зі словосполученням «тонкий лірик»)
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Круглий стіл на тему: «Прагнення українського народу до свободи та єдності нездоланні» Розробили
Мета: Виховувати в молодому поколінні почуття патріотизму,національної свідомості,розвивати вміння досліджувати культорно- історичні...

Круглий стіл на тему: ‘’Історична пам’ять у творах О. Довженка’’
Мета: Поглибити знання учасників круглого столу з історії українського кінематогрофа,виховання емоційно-ціннісного ставлення до творчості...

Сценарій свята англійською мовою для учнів
Камін. Стіл. Квіти. Свічки. Чорнильниця. Гусине перо на листку паперу. Театральна маска. Темрява. Музика «Шекспир» групи “Любовные...

Винниченко володимир
Понад лівою стіною широка канапа, посередині стіл для їжі. Праворуч, на самому краю кону стоїть велике, завішене білим, полотно,...

Урок №21 Тема. Урок розвитку комунікативних умінь №5
Усна й письмова форми тексту. Простий план готового тексту. Усний докладний переказ художнього тексту розповідного характеру

Тема. Сучасний урок основа ефективної та якісної освіти
«Сучасний урок», розрізана порівняльна таблиця «Традиційне й розвивальне навчання», зображення «вчителя» й «учня», скотч, клей, ножиці,...

Урок-дослідження; інтегрований урок
«Зів'яле листя», історією її створення, через художнє слово поета розкрити його духовне багатство та велич, світ почуттів І пристрастей;...

Урок- information «information»
Поняття про інформацію та способи її подання. Дані. Різновиди інформаційних повідомлень. Поняття про інформаційну надлишковість повідомлень...

Урок у 9 Б, 10, 11 класах Класний керівник 9 б кл. Гладкова О. О....
Дніпропетровської області як однієї з провідних областей незалежної Української держави, окреслити її вагому частку в історії, культурі,...

Методична розробка відкритого вступного інструктажу з виробничого...
Для кожного викладача головним критерієм оцінки рівна професіоналізму, майстерності, співпраці та взаєморозуміння з учнями, можливість...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка