Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

І – ІІІ ступенів №4 Тема “Оппозиційний рух в Україні в кінці

І – ІІІ ступенів №4 Тема “Оппозиційний рух в Україні в кінці





Першотравенська загальноосвітня школа


І – ІІІ ступенів № 4

Тема

Оппозиційний рух в Україні в кінці


50-х – 80-х рр. ХХ століття”.



вчитель історії

Найдьон М.С.

2007-2008 н.р

Тема. Опозиційний рух в Україні в кінці 50-х – 80-х рр. ХХ ст.
Мета: повторити, закріпити та узагальнити матеріал з теми; розвивати вміння аргументовно відстоювати свою точку зору, порівнювати та аналізувати історичну інформацію, вдосконалювати навички логічного мислення; виховувати почуття толерантності, не байдуже ставлення до української історії, розібратися у морально-етичному аспекті данної теми.
Тип уроку: урок перевірки знань, вмінь та навичок у формі прес-конференції
Учбово-методичне забезпечення: портрети диссидентів, плакат “Демократичні процеси у сучасній державі”, назви телеканалів, видань періодичної преси, професіями віступающих, плакат з кросвордом “Імена дисидентів”; аудіозапис фрагменту пісні групи “Океан Ельзи”, плакат з висловлювання історика І. Лисяка-Рудницького.

Хід уроку



І. Організаційний момент
ІІ. Фокус уроку.

Слово вчителя. Опозиційний рух, представлен трьома основними течіями дисидентів, - непроста сторінка в історії України.

Подивіться на лиця цих людей – всім їм була уготована нелегка, часто трагічна доля ... Їх методи супротиву були мирними, однак чи досягли дисиденти якихось результатів? Зверніть увагу на точку зору історика Івана Лисяка-Рудницького: “Доки живе людина незгодна – живе і людство в цілому”. Згодні ви з цим?

Тема дисидентства настільки важлива та складна з морально-етичної точки зору, що має бути обговорена на прес-конференції. Ключове питання, на яке ми сьогодні повинні відповісти: “Дисидентський рух проти “радянського Левіафана” – поразка чи перемога”.

У біблейській міфології Левіафан означає велике морське чудовисько, яке все навкруги зжирає ... На питання, справилися з ним дисиденти, нам потрібно сьогодні відповісти.

Прес-конференція оголошується відкритою!
ІІІ. Хід уроку.
Слово вчителя. Наша прес-конференція – не зовсім звичайна: сьогодні зустрічаються представники радянського часу та ХХІ століття. Їм потрібно знайти відповідь на поставлене нами питання.

Для початку я пропоную всім присутнім невелику гру-розминку “Ланцюг асоціацій”: за пропонованим асоціаціям вам необхідно буде визначити ключове слово, яке має відношення до зародження дисидентського руху.

Гра “Ланцюг асоціацій”

Асоціація № 1


Звучить музичний фрагмент пісні “А за вікном майже весна ...” групи “Океан Ельзи”.

Асоціація № 2


Учням пропонується анекдот, популярний серед інтелігенції радянського часу:

“Сюрреалізм – це те, що я відчуваю;

реалізм – це те, що я бачу;

соцреалізм – це те, що я чую”.

Асоціація № 3


Увага учнів звертається на плакат “Демократичні процеси в сучасній державі”, де перераховані ознаки демократичного суспільства.

Асоціація № 4


Реальний випадок з життя школярів 80-х років ХХ століття.

Шкільна лінійка перед різдвяними святами. Виступає представник адміністрації: “Діти! Я знаю, що ви будете щедрувати, але тільки не кажіть, з якої ви школи!... ”

Асоціація № 5


Це фамілія видатного письменника: Іллі Еренбурга.
Слово вчителя. На які думки наштовхнули вас запропоновані асоціації? Яке ключове слово?
(Відповідь: № 1 – весна; № 2 – принцип соцреалізму у культурі; № 3 – відсутність демократії у радянський період; № 4 – атеїзм; № 5 – повість І.еренбурга “Оттепель”. Ключове слово – “оттепель”.)
Слово вчителя. Дійсно, період “оттепелі”, який був основним змістом десталінізаації, сприяв духовному оновленню в житті суспільства; як бруньки на деревах, виникали твори представників інтелігенції, у яких проглядалася спроба розширити “межі соцреалізму”, дати відповідь на питання, які замовчувалися ...

У кого з присутніх є питання з цього приводу?

Кореспондент газети “Голос України” (ХХІ ст.):

  • У мене питання до відомого адвоката 70-80-х років ХХ століття: які причини виникнення дисидентського руху в Україні? У чому особливоссті українського дисидентства?

Адвокат (70-80 рр ХХ ст.):

На мою думку, слово “оттепель” дуже точно відображає суспільні процеси, які відбувалися в СРСР, а також, і в Україні з приходом до влади унікального, складної за характером людини Микити Хрущова. Я чудово пам’ятаю той шок, який викликали у мене повідомлення про ХХ з’їзд КПРС, які розкривали злочини сталінських часів. Це дало поштовх до духовного пробудження у СРСР, а в Україні це відбулося навіть раніше: першою ластівкою перегляду позицій соцреалізму в культурі стала стаття О.Довженко у “Літературній газеті” – “Мистецтво живопису і сучасність”.

Раніше інших зміни в суспільстві відреагували письменники та поети: Василь Симоненко, Микола Руденко, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, іван Драч. Літературну критику представляли Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Светличний, В’ячеслав Чорновол, Валентин Мороз та інші. З’являється ціла плеяда молодих, енергійних представників інтелігенції, які розрушали стереотипи – так звані “шістдесятники”.

Таким чином, серед причин появи українського дисидентства можно назвати наступні:

  1. десталінізація

  2. реабілітація багатьох культурних та державних діячів країни

  3. непорушність засад владних структур

  4. критичне відношення до комуністичного режиму, невдоволення незавершенністю десталінізації

  5. інтерес до української культури та культури країн Западу.

Особливістю українського дисидентства можно вважати те, що це було загальноукраїнське явище, яке охоплювало усі регіони України.

Також, як і в інших республіках СРСР, українські дисиденти характеризувалися:

  • мирними, ненасильницькими формами протесту;

  • чіткою організацією (гуртки, об’єднання);

  • участь в оппозиційному русі самих різних верств населення.

“Шістдесятники” у своєму розвитку пройшли стадії від “етнографічної”, “культурно-просвітницької” до стадії “політичного протистояння системі”.

Подруга художниці Алли Горської (радянський час):

Все це слова. А я бажаю розповісти про долю моєї подруги, чудової людини, талановитої художниці. Це Алла Горська.

Вона сама українка, але народиласся у Ленінграді, і всі в родині розмовляли по-російські. Вчитися вона поїхала до Києва, у художній інститут, де організувала клуб творчої молоді.

Якось у Алли та її однодумця, художника Опанаса Заливахи, виникла ідея створити незвичний, монументально-декоративний вітраж у внстибюлі Київського університету. На витражі булв зображений Тарас Шевченко у вигляді Прометея. Вийшло дуже гарно! Але відразу після встановлення, вночі 1964 року вітраж був розбитий…

Аллу виключили з Союзу художників України за “ідейно шкідливий” твір. А у 1970 році Горська загинула при загадкових обставинах: її знайшли вбитою на дачі її свекра, у підвалі. Слідство встановило, що свекор вбив її, а сам бросився під електричку… але пізніше стало зрозумілим, що до загибелі Алли маю відношення органи КДБ.

Коли хоронили Аллу, 7 грудня 1970 року, стихийно виникла акція протесту, виступали різні люди, які знали її. Над могилою Горської Василь Стус прочитав вірші, а потім виступив український хор “Гомін”.

Хор відразу ж розпустили…

Василь Стус заарештован…

Що стосується художника Опанаса Заливахи – він ще в березні 1966 року був засуджений на 5 років суворого режиму…

Сторож київської публичної бібліотеки Академії наук УРСР:

В той день, 24 травня 1964 року, я, як звичайно, заступив на зміну. Все перевірив, не знайшовши нічого підозрілого сів відпочити. Я згадав, як два дні назад проходив мимо пам’ятника Шевченко і став свідком святкування шевченківських днів: люди читали стихи Тараса Шевченко, співали українські пісні, адже саме у той день у 1861 році труна Шевченко була перевезена з Петербургу до Канева. Але те, що я побачив потім, мене вразило... площу оціплена міліцією, люди з КДБ; багато хто був арестован... Я сидів, розмірковуючи над усім цим і раптом почув зпах гарі. Коли я кинувся туди, то побачив, що горить фонд українських рукописів! Як це могло відбутися? Не знаю... так і е вдалося нічого спасти... но цей випадок викликав широку хвилю протестів серед українських дисидентів...

Журналіст телеканалу “Інтер” (ХХІ ст):

У мене питання до людини, яка входила в Український робітничо-селянський союз. Організатору вашого союзу – Левко Лук’яненку – живий до цих пір, він відома людина в Україні. Але я бажав би запитати саме у вас: що ви можете розповісти про “Справу юристів” та судовому процесі, який проходив у Львові у 1961 році?

Завідуючий клубом, який входив до УРСС (радянський час):

Як вам відомо, Левко Лук’яненко – чудовий юрист, невгамоний поборник за права українців та відродження української культури, родом з Чернігівщини. У 1959 році він організував Український робітничо-селянський союз (УРСС), відразу ставший об’єктом пристальної уваги зі сторони КДБ. Це і зрозуміло, адже УРСС був єдиною організацією, яка добивалася незалежності України. Хоча, якщо подумати, ми не виходили за рамки Радянської Конституції, яка гарантувала кожній нації право на самовизначення, навіть відокремлення. Ось ми і вирішили використати це право. Но був у нашій організації Ващук – слушатель обласної партийної школи, опинившийся провокатором КДБ.

Невдовзі було заведено “Справу юристів”, суд відбувся у травні 1961 року, у Львові. Нас звинувачували по статті 56 “Зрада Вітчизні”, а коли Левко Лук’яненко пояснив слідчому, що ми діяли у рамках Конституції, слідчий відповів: “Конституція існує для западу!”

... Левка Лук’яненка приговорили до розстрілу, остальним дали від 10 до 15 років таборів. Вже потім, після касаційних жалоб, смертний вирок був заміений на 15 років таборів ...

Кореспондент газети “голос України” (ХХІ ст):

У мене питання до відомого адвоката 70-80 років ХХ ст: які причини виникнення дисидентського руху в Україні? У чому особливості українського дисидентства?

Радянський прокурор (60-70 рр. ХХ ст):

Я хочу доповнити! У нас в СРСР у повній мірі права людини не порушуються. Як ви чули, Лук’яненко, очолював антирадянську націоналістичну організацію з метою створення “самостійної України”, був засуджений до смертної кари. Но гуманий радянський суд змінив смертний вирок 15 роками виправних робіт. Но замість подяки Лук’яненко разом зі спільниками розповсюджували “самвидатську” літературу про наш радянський устрій через закордоних агентів по радіостанції “Свобода”.

Я гадаю, він все-таки заслужив смертний вирок, так як абсолютно не виправився, більше того – увійшов у нову антирадянську групу дисидента Миколи Руденко.

Кореспендент газети “Аргументи і факти” (ХХІ ст):

Нещодавно в Україні помер відомий дисидент-правозахисник Микола Руденко, організатор Української гельсинської групи сприяння виконанню гельсинських домовленностей (УГС). Що ви можете розповісти про цю групу?

Історік, який входив до УГС:

Коли СРСР підписав у серпні 1975 року у Гельсинкі документ про додержання громадянських прав та свобод свого народу, повсюди стали виникати легальні групи з метою контролю за додержанням прав людини.

Перший Гельсинський комітет було засновано у Москві у травні 1976 року, потім подібні об’єднання виникли у Литві, Грузії, Арменії. А 9 листопада 1976 року за ініціативою Миколи Руденко в Україні була створена група сприяння виконанню Гельсинських домовленностей (УГС), куди увійшли Левко Лук’яненко, Іван Кандиба, Оксана Мешко, Олекса Тихий, Петро Григоренко, Святослав Караванський та інші, всього 36 чоловік.

Метою УГС було ознайомити український народ з Декларацією прав людини, підтримувати зв’язок з закордонною пресою, інформувати світову спільноту про факти порушення прав людини в Україні.

У СРСР діяло ще 5 подібних груп, серед яких УГС була найбільш активною. Головне те, що вона діяла у рамках закону і відносилася з глибокою повагою до людей інших національностей.

Все це заважало радянській системі вчинити погром УГС: до 1980 року більшість членів УГС були заарештовані та засуджені в середньому на 12 років позбавлення волі...

В таборах загинули В.Стус, В.Марченко, О.Тихий, Ю.Литвин.

Представник телеканалу “1+1” (ХХІ ст).

Не дивлячись на ці трагічні факти, інакодумці в Україні не зникли. Мене цікавлять причини та діяльність ще однієї течії незгодних – релегійного дисидентства?

Працівник музею (70-80 рр. ХХ ст.):

Причиною появи релігійного дисидентства була антирелігійна кампанія кінця 50-х початку 60-х років.

Протягом 1957 – 1964 років в Україні було зачинено 46% усіх православних храмів. До того ж більше постраждала Західна Україна, де церковні традиції були дуже міцні, а центр та південний-схід України, де люди не особливо противилися.

У Криму залишилося 14 храмів, а в Запорізькій області – всього 9.

Я терпляче відношуся до віруючих, і к атеїстам – це особова справа кожного. Але навіщо нав’язувати своє відношення до релігії?

... Особливо люди похилого віку страждали, для них молитва, ікона були сенсом життя.

На Західній Україні не бажали мовчати. Там підпільно існувала греко-католицька церква – УГКЦ. Дисидент Йосип Тереля створив Комітет захисту УГКЦ, його підтримував представник православного духівництва Василь Романюк. Так... Відсиділи вони у психіатричних клініках, але їх це не зупинило.

Кореспондент газети “Зеркало тижня” (ХХІ ст):

Дисиденти перемогли чи програли? Канадський історик Орест Субтельний чітко написав у книзі “Україна. Історія ”: “Дисиденти програли”. Можливо і справді нікому не були потрібні ці жертви?

Літератор (70 рр ХХ ст):

На це питання не має однієї відповіді. Багато дисидентів говорять, що вони “не боролися, а просто жили”, а життя – це вже перемога.

Слово вчителя. Давайте згадаємо про мету дисидентського руху: відкрити можливості для вільного розвитку української культури, забезпечити громадянські права українцям. Те що сьогодні ми живемо у незалежій Україні, мабуть, відбулося завдяки дисидентському руху.

А зараз – для усіх учасників конференції – кросворд “Пам’ятні імена”. Давайте спробуємо розгадати кросворд і ще пригадаємо імена людей, які не злякалися кинути виклик існуючому ладу.

  1. один з “шістдесятників” поет-перекладач, який видав 1000 “Словник рифм української мови”, активно виступав проти арестів української інтелігенції. Відбув у засудженнях майже 30 років. (Караванський).

  2. дисидент, якому смертна кара була замінена 15-річним строком. (Лук’яненко).

  3. фамілія українського письменника, до якого були застосовані гоніння за твір “Собор”. (Гончар).

  4. у кінці 1950-х років у Харкові навколо цього російського поета заснувався гурток передової творчої молоді. А у часи Брежнева ця людина вважалася “неудобним” поетом. (Чічібабін).

  5. фамілія української поетеси, яка писала красиві, але не зрозумілі багатьом вірші. (Костенко).

  6. ця людина має відношення до фільму “тіні забутих предків” (Параджанов).

  7. фамілія людини, яка видавала “саміздатівську” літературу. Він також випустив збірку матеріалів про долю 20 засудженних інтелігентів “Лихо з розуму”. Його називали “табірним генералом”. (Чорновол).

  8. фамілія одного з самих активних борців за права греко-католицької церкви в Україні, колишній в’язень таборів та “спецлікарень”. (Тереля).

  9. ідеалом цього поета був Григорій Сковорода. Своє життя закінчив у таборі особливого режиму... (Стус).

  10. людина, яка відмовилася від своїх поглядів, автор праці “Інтернаціоналізм чи русифікація?” (Дзюба)

  11. фамілія активного правозахисника-дисидента, заарештованого за ессе “Моїсей”, “Хроніка опору”, “Репортаж із заповідника ім.Берії” (Мороз).

  12. засновник УГС, помер у 2004 році. (Руденко).

Слово вчителя. Ключове слово кросворду – тоталітаризм, так як опит дисидентства – це опит існування людини у невільній країні.

Звернімося ще раз до слів Івана Лисяка-Рудницького: “Доки живе людина не згодна – живе людство в цілому”.

IV. Підсумок уроку (оцінювання учнів).

Слово вчителя. Наша конференція завершилася. Усім нам є про що подумати...

V. Домашнє завдання.

Написати статтю-роздум “Хто переміг: влада чи дисиденти?”

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок української літератури 11 клас Учитель І категорії Чистенського...
Тема. Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 року). (Огляд)

Старокостянтинівський районний методичний кабінет Миролюбненська зош і—ііі ступенів
Передерій Лариса Володимирівна, вчитель української мови та літератури Миролюбненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівського...

Учитель української мови та літератури вищої категорії спеціалізованої школи І ііі ступенів №6
Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами...

Одеська загальноосвітня школа №44 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області зміст
Посада І місце роботи, служби: вчитель інформатики Одеської загальноосвітньої школи №44 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської...

Вчитель трудового навчання Насташської зош І-ІІІ ступенів Рокитнянського...
Укладач: Корженко Валентина Анатоліївна, вчитель трудового навчання Насташської зош І-ІІІ ступенів Рокитнянського району

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №41 харківської міської ради харківської області
Харьковская общеобразовательная школа І-ІІІ ступеней №41 харьковского городского совета харьковской области

Тема. Відмінювання кількісних числівників. Буква ь знак у кінці числівників...
Вбур, ті100, пі2л, 100рінка, 3котаж, 3тон, 3вога, При5, 40а, 3кутник, 100вп, 100гін, ци3на

Пучковська Тетяна Василівна, вчитель інформатики Нововолинської загальноосвітньої...
Нововолинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Нововолинської міської ради Волинської області

Методична розробка схвалена науково-методичною радою районного науково-методичного...
Персонажі як на долоні. – Укл. Петросян-Чиркінян І. А.– с. Красіне: Красінська зош І-ІІІ ступенів, 2016. – 36 с

Славутський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІІ...
Автор: Шевчук В. П., вчитель початкових класів, «Диференційовані домашні завдання з математики», навчально-виховний комплекс «Спеціалізована...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка