Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Тема уроку

Тема уроку





Новгородківська ЗШ І-ІІІ ступенів

Тема уроку:

Шістдесятництво» як культурологічне і соціальне явище, його зв'язок із дисидентським рухом. Нова хвиля відродження української літератури 60-х років ХХ століття

Підготували: Панкова О.В., вчитель історії та правознавства

2013

Мета уроку:

навчальна:

охарактеризувати один із найяскравіших етапів літературного процесу 60-х років ХХ століття в контексті національного і культурно-історичного розвитку; з’ясувати соціальні, психологічні та політичні витоки національно-визвольного руху 60-х років, місце і роль у ньому письменників, презентувати творчість шістдесятників,навчити визначати мотиви їх творчості, стильові та жанрові ознаки;

розвивальна:

розвивати усне зв’язне мовлення, аналітичне і критичне мислення учнів, уміння аргументувати і відстоювати свою точку зору; порівнювати і аналізувати історичну інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з додатковою літературою;

виховна:

виховувати почуття толерантності, небайдуже ставлення до української історії та культури, формувати почуття національної гідності і свідомості, допомогти розібратися в морально - етичному аспекті даної теми.

Обладнання: портретний вернісаж «Нескорене покоління», виставка творів поетів-шістдесятників, мультимедійна дошка, відеоролик «Дисидентство в 60-80 рр.», презентації учнів, записи пісень, тексти творів.

Тип уроку: комбінований урок (урок набуття нових знань з української літератури та систематизації знань з історії України).

Вид уроку: бінарний (українська література, історія України), урок-презентація.

Міжпредметні зв’язки: Історія України Образотворче мистецтво. Музика.

Епіграф: 1. Ті, що народжуються раз на століття…

Ліна Костенко

Технології навчання: особистісно орієнтоване навчання; інтерактивне навчання; технологія критичного мислення; проектна технологія.

Словник: дисиденство (від лат. незгодний) – активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові (В. Стус, І. Світличний, А. Горська);

внутрішня еміграція самоізоляція у власному внутрішньому світі, втеча в мовчання (Л. Костенко, В. Шевчук, М. Коцюбинська);

конформізм- (від лат. подібний, відповідний) – намагання ціною моральних та ідейних вчинків урятувати власне життя й кар’єру; пасивне сприйняття нав’язуваної ідеології (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич).

Перебіг уроку

І. Звучить кантата «Лебеді материнства», муз. Анатолія Пашкевича, слова Василя Симоненка.

Учитель: Прозвучала кантата «Лебеді материнства», музика Анатолія Пашкевича,слова Василя Симоненка - одного із незабутньої когорти шістдесятників, з творчістю якого ми познайомимося пізніше.

ІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотиваційне забезпечення уроку

  1. Вступне слово вчителя української літератури

Урок сьогодні незвичайний. З вами працюватимуть два вчителі – я і вчитель історії, так як матеріал нашого уроку тісно переплітається з історичним. Перша частина уроку – це узагальнення знань з історії, а друга – це вивчення нового матеріалу з української літератури: ознайомлення із творчою спадщиною шістдесятників.

Ми живемо в умовах незалежної держави вже більше двадцяти років і незчулися, як за ці роки зблякли найвищі цінності, що оберігалися законом і вірою. В інформаційний вакуум увірвався вітер перемін – все тут закрутилося і перемішалося: правда, вигадка і напівправда. Але завжди на ниву української культури виходили сіячі, що кидали в родючу землю зерна віри, надії, любові, зрошуючи їх власними слізьми, потом і кров’ю. 60-і роки ХХ ст. подарували Україні цілу плеяду талановитих постатей культури, які успадкували найкращі риси своїх попередників.

Сьогодні ми пройдемося тернистими стежками людських доль і заглянемо в недалеке минуле, щоб зустрітися з поколінням молодих українських митців 60-70-их років ХХ ст., які не підкорилися тодішній тоталітарній системі.

Учні записують у зошити тему, епіграф, словник і план уроку.

План уроку

1. Культурно-політичний процес в Україні у 60-70 роки ХХ століття.

2. Діяльність дисидентів. Алла Горська. Левко Лук’яненко.

3. Нова хвиля відродження української літератури 60-х років.

4. Презентація творчої спадщини шістдесятників:

  • Василь Симоненко – «лицар на білому коні в українській літературі».

  • Василь Стус – постать, що об’єднує Україну.

  • Два кольори душі Дмитра Павличка.

  • Нескорена Ліна Костенко.

  • Володимир Івасюк. Дорога радощів і смутку.

5. Самобутність і здобутки митців-шістдесятників, ідейно-стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна їх творчості.

Оскільки мистецтво має нерозривний зв'язок з історичним процесом, то зрозуміти місце культурних діячів в опозиційному русі 60-70 рр. ХХ ст. нам допоможе вчитель історії.

(В російськомовній школі історія викладається російською мовою).

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1.Учитель історії

(Використання відеоролика «Дисиденство в 60-80роки»)

Оппозиционное движение, представленное тремя основными течениями диссидентов, - непростая страница в истории Украины. Посмотрите на лица этих людей – всем им была уготована нелегкая, часто трагическая судьба…Их методы

сопротивления были мирними, но добились ли диссиденты каких-либо результатов? Обратите внимание на точку зрения историка Ивана Лысяка-Рудницкого: «Пока живет человек несогласный - живет и человечество в целом». Согласны ли вы с этим?

Тема диссиденства настолько важна и сложна с морально-этической точки зрения, что достойна обсуждения на пресс-конференции.

Ключевой вопрос, на который мы должны сегодня ответить, звучит так: «Диссидентское движение против «советского Левиафана» - поражение или победа?» (на мультимедийной доске). В библейской мифологии Левиафан означает огромное морское чудовище, пожирающее все вокруг…На вопрос, справились ли с ним диссиденты, нам предстоит сегодня ответить.

Наша пресс-конференция - не совсем обычная: сегодня встречаются представители советского времени и ХХІ века. Им предстоит попытаться найти ответ на поставленный вопрос.

Пресс-конференция «Диссидентское движение против советской системы - поражение или победа?»

Участники - представители советской эпохи и ХХІ века (на столах таблички с названими телеканалов, изданий периодической печати, профессиями выступающих):

а) «цепочка ассоциаций»;

б) дискуссия между учасниками пресс-конференции;

в) Алла Горская - яркая звезла на украинском горизонте;

г) Левко Лукьяненко - неутомимый борец за права украинцев.

Учитель. Для начала проведем разминку «Цепочка ассоциаций»: по предложенным ассоциациям вам не обходимо будет определить ключевое слово, имеющее непосредственное отношение к зарождению диссидентского движения.

«Цепочка ассоциаций»

1.Внимание учащихся обращается на кадры видео-ролика, где перечислены признаки демократического общества.

2.Это фамилия известного писателя: Илья Эренбург.

Слово учителя. На какие же мысли натолкнули вас предложенные ассоциации? Какое слово ключевое?

(Ответ. №1. – отсутствие демократии в советский период. № 2 – повесть И.Эренбурга «Оттепель».

Ключевое слово - «оттепель»)

Дискуссия между участниками пресс-конференции по вопросу украинского диссиденства

Учитель. Действительно, период «оттепели», который был основным содержанием десталинизации, способствовал духовному обновлению в жизни общества: как почки на деревьях, позникали произведения представителей интеллигенции, в которых просматривалась попытка расширить «границы соцреализма», ответить на замалчиваемые вопросы…

У кого из присутствующих есть вопросы по этому поводу?

Кореспондент газеты «Голос Украины»(ХХІ век)

-У меня вопрос к известному адвокату 70-80 х годов ХХ века: каковы причины возникновения диссидентского движения в Украине? В чем особенности украинского диссиденства?

Адвокат (60-80-е гг. ХХ века)

-Я думаю, слово «оттепель» очень точно отражает общественные процессы, происходящие в СССР, а значит, и в Украине, с приходом к власти уникального, сложного по характеру человека Никиты Сергеевича Хрущева. Я прекрасно помню тот шок, который вызвало у меня сообщение о ХХ съезде КПСС, разоблачившем преступления сталинских времен. Это дало толчек к духовному пробуждению в СССР, а в Украине это произошло даже чуть раньше: первой ласточкой пересмотра позиций соцреализма в культуре стала статья А. Довженко в «Литературной газете» - «Искусство живописи и современность».

Раньше других на изменения в обществе отреагировали поэты и писатели: Василий Симоненко, Николай Руденко, Лина Костенко, Николай Винграновский, Иван Драч. Литературную критику представляли Иван Дзюба, Евгений Сверстюк, Иван Светличный, Вячеслав Черновил, Валентин Мороз и другие. Появляется целая плеяда молодых, энергичных представителей интеллигенции, разрушающих стереотипы - так называемые «шестидесятники». Таким образом, среди причин появления украинского диссиденства можна назвать следующие:

  1. десталинизация;

  2. реабилитация многих культурних и государственных деятелей Украины;

  3. нерушимость основ властных структур;

  4. критическое отношение к коммунистическому режиму, недовольство незавершенностью десталинизации;

  5. интерес к украинской культуре и культуре стран Запада.

Особенностью украинского диссиденства можно считать то, что это было общеукраинское явление, охватывающее все регионы. Так же, как и в других республиках СССР, украинские диссиденты характеризовались:

  • мирними, ненасильственными формами протеста;

  • четкой организацией (кружки, объединения);

  • участием в оппозиционном движении самих разных слоев населения.

«Шестилесятники» в своем развитии прошли стадии от «этнографической», «культурно-просветительской» до стадии «политического противостояния системе». Это были яркие личности…

Подруга художницы Аллы Горской (советское время)

-Но это все слова. А я хотела бы рассказать о судьбе моей подруги, прекрасного человека, талантливой художницы. Это Алла Горская.

Она сама украинка, но родилась в Ленинграде, и все у них в семье говорили по-русски. Учиться она уехала в Киев, в художественный институт, где организовала клуб творческой молодежи. Однажды у Аллы и ее единомышленника, художника Опанаса Заливахи, возникла идея создать необычный, монументально-декоративный витраж в вестибюле Киевского университета. На витраже был изображен Тарас Шевченко в виде Прометея. Получилось очень красиво! Но сразу после установки, ночью 1964 года витраж был разбит. (Кадры видеоролика).

Алла была исключена из Союза художников Украины за «идейно вредное» произведение. А в 1970 году Горская погибла при загадочных обстоятельствах: ее нашли убитой на даче в подвале. Позже было установлено, что к гибели Аллы причастны органы КГБ. Когда хоронили Аллу, 7 ноября 1970 года, стихийно возникли акции протеста, выступали разные люди, знавшие ее. Над могилой Горской Василий Стус прочитал стихи, а потом выступил украинский хор «Гомш». Хор сразу же был распущен. Василий Стус арестован…

А что касается художника Опанаса Заливахи - он еще в марте 1966 года был осужден на пять лет сурового режима… (Кадры видеоролика)

Журналист телеканала «Интер» (ХХІ век)

- У меня вопрос к человеку, входившему в Украинский робоче-крестьянсоюз. Организатор вашего союза - Левко Лукьяненко - жив до сих пор, он известный человек в Украине. Но я хотел бы спросить именно у вас, что вы можете рассказать о «Деле юристов» и судебном процессе, проходившем во Львове в 1961 году?

Заведующий клубом, входивший в УРКС (советское время):

- Как вы сами знаете, Левко Лукьяненко - блестящий юрист, неутомимый борец за права украинцев и возрождение украинской культуры, родом с Черниговщины В 1959 году он организовал Украинский рабочее-крестьянский союз (УРКС), сразу же ставший объектом пристального внимания со стороны КГБ. Это и понятно, ведь УРКС был единственной организацией, добивавшейся независимости Украины. Хотя, если подумать, мы не выходили за рамки Советской Конституции, которая гарантировала каждой нации право на самоопределение, вплоть до отделения. Все мы и решили воспользоваться этим правом. Но был в нашей организации некий Ващук – слушатель областной партийной школы, оказавшийся провокатором КГБ.

Вскоре было заведено «Дело юристов», суд состоялся в мае 1961 года во Львове. Нас обвиняли по статье 56 «Измена Родине», а когда Левко Лукьяненко объяснил следователю, что мы действовали в рамках Конституции, следователь ответил: «Конституция существует для заграницы!». Левка Лукьяненко приговорили к расстрелу, остальным дали от 10 до 15 лет лагерей. Уже потом, после кассационных жалоб, смертный приговор Левку Лукьяненко был заменен на 15 лет заключения в лагерях…

Советский прокурор (60-70-е годы ХХ века)

- Я хочу дополнить! У нас в СССР в полной мере соблюдаются права человека. Как вы слышали, Лукьяненко, возглавивший антисоветскую националистическую организацию с целью создания «самостийной Украины», был приговорен к смертной казни. Но гуманный советский суд заменил смертный приговор 15 годами исправительных работ. Но вместо благодарности Лукьяненко вместе с сообщниками распространяют возмутительную «самиздатовскую» литературу о нашем советском строе через зарубежных агентов по радиостанции «Свобода». Я думаю, он все-таки заслужил смертный приговор, так как абсолютно не исправился, более того – вошел в новую антисоветскую группу диссидента Николая Руденко.

Корреспондент газеты «Аргументы и факты» (ХХІ век)

- Не так давно в Украине умер известный диссидент-правозащитник Николай Руденко, организатор Украинской хельсинской группы содействия выполнению хельсинских соглашений (УХГ). Что вы можете рассказать об этой группе?

Историк, входивший в УХГ

- Когда СССР подписал в августе 1975 года в Хельсинки документ о соблюдении гражданских прав и свобод своего народа, повсеместно стали возникать легальные группы с целью контроля за соблюдением прав человека. Первый Хельсинский комитет был основан в Москве в мае 1976 года, потом подобные объединения возникли в Литве, Грузии, Армении. А 9 ноября 1976 года по инициативе Николая Руденко в Украине была создана группа способствовавшая выполнению Хельсинских соглашений, куда вошли Левко Лукьяненко, Иван Кандыба, Оксана Мешко, Олекса Тихий, Святослав Караванский и другие, всего 36 человек.

Целью УХГ было ознакомить украинский народ с Декларацией прав человека, поддерживать связь с зарубежной прессой, информировать мировую общественность о фактах нарушения прав человека в Украине. В СССР действовало еще пять подобных групп, среди которых УХГ была самой активной. Главное то, что она действовала в рамках закона и относилась с глубоким уважением к людям других национальностей. Но все это не помешало советской системе учинить погром УХГ: до 1980 года большинство членов УХГ были арестованы и осуждены в среднем на 12 лет лишения свободы. В лагерях погибли В. Стус, В. Марченко, О. Тихий, Ю. Литвин.

Представитель телеканала «1+1», программа «Иконостас» (ХХІ век)

- Несмотря на эти трагические факты, инакомыслие в Украине не исчезало. Меня интересуют причины и деятельность еще одного течения «несогласных» - религиозного диссидентства.

Работник музея (70-80 годы ХХ века)

- Причиной появления религиозного диссидентства была антирелигиозная кампания конца 50 –начала 60-х годов. В течение 1957-1964 годов в Украине было закрыто 46% всех православных храмов. Причем больше пострадала не Западная Украина, где церковные традиции были очень прочные, а центр и юго-восток Украины, где люди особо не сопротивлялись. В Крыму осталось 14 храмов, а в Запорожской области – всего 9.

Я терпимо отношусь и к верующим, и к атеистам - это личное дело каждого. Но зачем же навязывать свое отношение к религии? …Особенно пожилые люди пострадали, ведь для них молитва, икона были смыслом жизни (не для всех, конечно…). Но в Западной Украине не терпели. Там же подпольно существовала греко-католическая церковь – УГКЦ. Диссидент Иосиф Тереля создал Комитет защиты УГКЦ, его поддерживал представитель православного духовенства Василий Романюк. Да… Посидели они в психушках, но это их не остановило. Ну вы же сами видите, что они не зря старались - ведь в ХХІ веке - свобода вероисповедования.

Учитель: Так победили диссиденты или проиграли? Канадский историк Орест Субтельный (его семья родом из Украины) четко написал в книге «Украина. История»: «Диссиденты проиграли». Может и правда никому такие жертвы не были нужны?

( Мнения учащихся)

На этот вопрос нет однозначного ответа. Многие диссиденты говорят, что они «не боролись, а просто жили», а жизнь - это уже победа.

Давайте вспомним о цели диссидентского движения: открыть возможности для свободного развития украинской культуры, обеспечить гражданские права украинцам. То, что сегодня мы живем в независимой Украине, наверне, смогло произойти и благодаря диссидентскому движению. Опыт диссидентства - это опьіт существования человека в несвободной стране. Обратимся еще раз к словам Ивана Лысяка-Рудницкого: «Пока живет человек несогласный - живет человечество в целом».

ІV. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Розповідь учителя української літератури про явище «шістдесятництва» (використання презентації «Українське шістдесятництво»)

Ми з’ясували, якими були умови розвитку культури в Україні в 60-і роки, які чинники сприяли виникненню опозиційного руху, його напрями, значення.

(Демонструються таблиці)

Умови розвитку культури в Україні в 1950 – 1960 рр.

1.Десталінізація.

2.Реабілітація жертв сталінських репресій.

3.Послаблення адміністративного тиску.

4.Непорушність основ владних структур.

5.Критичне ставлення до комуністичного режиму.

6.Активізація в усіх сферах життя.

7.Інтерес до української культури і культури країн Заходу.



Напрями опозиційного руху в Україні

1.Рух «підписантів».

2.Активні масові акції.

3 .«Самвидав»

4.Солідарність з національно-визвольними рухами інших народів.



Період хрущовської відлиги позначився піднесенням літературно-мистецького життя в Україні. Його ще порівнюють з епохою Ренесансу.

Робота в парах

* З поколінням яких письменників можна порівняти діяльність шістдесятників? Які світоглядні засади їх об’єднують?

Учнівський проект «Здобутки української культури за часів Микити Хрущова»

Учитель. Як бачимо, глибоке розуміння періоду 60-их років ХХ століття є надзвичайно важливим моментом, бо постаті письменників-шістдесятників чітко виділяються на тлі літературного процесу як громадянською позицією, так і художньо-естетичним світовідчуттям. Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки й дівчата за теплим вітром відлиги, летіли й падали під студеним віянням зими, що так і не поступилася місцем омріяній весні. Вони першими відреагували на зміни в суспільстві. Ось вони перед вами герої свого часу, генерація творців, які залишили оригінальний слід не лише в мистецтві, а й у суспільному житті.

Ще в 50-их роках вісниками «шістдесятництва» були книги Д.Павличка «Любов і ненависть» та «Проміння землі» Ліни Костенко. У 1961 році з’являється низка радикально нових творів М. Вінграновського, І.Драча, Є.Гуцала, В.Коротича. Твори В.Симоненка, В.Стуса,Г.Тютюнника, Б.Олійника, Р.Іваничука – це детонатор пробудження національної свідомості. Поезії В.Симоненка несли якийсь особливий новітній шевченківський дух. Популярність В.Симоненка та І.Драча, якого називали сином космічної доби, виходила за межі усталеного і викликала роздратування в офіційних колах. Назрівав відкритий конфлікт із режимом. Головних варіантів виходу з цієї кризової ситуації було всього три: дисиденство, внутрішня еміграція, конформізм.

Чому почалися арешти серед інтелігенції? Що стало причиною арешту Василя Стуса?

Чи маємо ми моральне право засуджувати тих, хто намагався врятувати своє життя і кар’єру ціною моральних та ідейних вчинків?

/ Міркування учнів/

Висновок. Таким чином, шістдесятники - це когорта творчих людей з антитоталітарним мисленням. Це молоде покоління відрізнялося загостреним почуттям гідності, національної гордості і свідомості. Шістдесятництво ніколи не було однорідним, монолітним явищем. Адже в його основі індивідуальний хист, індивідуальний вибір, індивідуальний бунт проти системи. Це не політична чи громадська організація, не мистецька школа чи течія. Це, скоріше, одухотворений космос України з яскравими планетами особистостей, кожна з яких мала власну орбіту. Серед шістдесятників, як бачимо, є представники музичного мистецтва (співаки, композитори, музиканти), хореографи, режисери й актори, художники і письменники.

  • У чому ж самобутність шістдесятників?

/Відповіді учнів/

Отже, слово для шістдесятників було полум’яним закликом до відродження українського народу, до боротьби за незалежність України, закликом, на який неможливо було не відгукнутися.

Точка зору

Умови: спростувати або підтвердити істинність тієї чи іншої думки.

- Живе людина, носить у своєму серці, у своїй крові життя суспільства, вона хворіє його недугами, мучиться його стражданнями, цвіте його здоров’ям, блаженствує його щастям поза власними особистими обставинами.

В. Бєлінський

- Як ви розумієте твердження, що «серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу?»

/Міркування учнів/

Завдання учням. Слухаючи розповіді однокласників, спробуйте з’ясувати і записати в зошити тематику, провідні ідейні мотиви, стильові особливості та жанрову специфіку поезій шістдесятників (відповідно для кожної групи).

Ми знаходимося в телестудії, де в ефір виходить програма «Стежками людської долі».

Телешоу «Стежками людської долі»

Ведуча: Добрий день! Вас вітає телешоу «Стежками людської долі» і я, його ведуча, Оксана Швигол. Сьогодні у нас в гостях біографи-літературознавці, які провели пошукову і дослідницьку роботу, скористалися додатковою літературою, мережею Інтернет, перегорнули сторінки життєвої долі поетів-шістдесятників. В центрі нашої уваги сьогодні лише деякі з них: це Василь Симоненко, Василь Стус, Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Володимир Івасюк Якби зараз проводився рейтинг талановитості і популярності серед поетів-шістдесятників, то важко віддати перевагу комусь одному, бо кожен із них – то яскрава сторінка на скрижалях нашої історії і літератури.

Василь Симоненко… «Витязь молодої української поезії», «лицар на білому коні в українській літературі»… Хто він?

Презентація Яни Кралічек «Василь Симоненко - лицар на білому коні в українській літературі»

/ Лине мелодія пісні «Лебеді материнства»/

Яскравим метеором промайнув небосхилом рідної літератури Василь Симоненко. У літературі йому судилося працювати менше, ніж 5 років, проте він встиг увічнити своє ім’я.

Сміливіше й чесніше за Василя Симоненка про Україну не сказав ніхто з поетів його покоління. У своїх віршах поет говорив з Україною тоном надмірно щирим і відвертим, а це для тоталітарної системи було проявом націоналізму.

Перша збірка «Тиша і грім» вийшла друком у 1962 році, решта збірок поета («Земне тяжіння», «Вино з троянд», «Поезії, «Берег чекань», «Лебеді материнства» тощо) побачила світ уже після його смерті. Незважаючи на політичні утиски, майже всі твори письменника потрапили до читача, зокрема через «Самвидав».

Василь Андрійович Симоненко був переконаним українським патріотом. Його посмертно нагороджено премією імені Тараса Шевченка.

28 земних літ відвела доля цьому талановитому і такому самобутньому поету, а це напівголодне воєнне дитинство, навчання в університеті, журналістська робота. Були слава й визнання, після яких чомусь почастішали погрози і наклепи, напади і побої. Він писав: «Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мало зроблено. Хочеться бути людиною, робити гарне і добре, писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих людей.»

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять - смерті в очі подивлюсь…

Він передбачав свою смерть і від того ще жагучіше прагнув жити. Нам залишилися його нетлінні вірші, які розкривають справжню сутність Василя Симоненка як поета і людини.

Ведуча: Чи схвилювала вас доля і поезія В. Симоненка?

Чому в яскравого життя короткий вік?

( Спілкування з присутніми, звучать поезії «Ти знаєш, що ти людина», «Люди прекрасні, земля, мов казка…»)

Мені пригадалися слова Василя Стуса: «Я просто інакше не можу. І жити не можу спокійно, і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, сам почуваю, що мушу її пережити ось так». Це гучна фраза чи життєве кредо цього велетня духу?

(Роздуми учнів)

Презентація Сергія Момота «Василь Стус – постать, що обєднує Україну»

/ Звучить поезія «Як добре те, що смерті не боюсь я…»/

Виявляється, що об’єднати, згуртувати народ можуть не лише події, програми, гроші, але й єдина справжня біографія людини, такої, як Василь Стус. Поет, перекладач (перекладав з німецької (особливо Гете, Рільке), французької, англійської, іспанської та ін..), літературний критик, за свою творчість, дисидентську діяльність був висунутий на здобуття Нобелівської премії, але не дожив, щоб її одержати.

Трагічна доля поета… 5 років мордовських таборів, 3 роки заслання на Колиму… Короткочасне звільнення - і знову арешт, в’язниця, Магадан… ще на 15 років. 20 років неволі!.. Нестерпні умови не зламали його волі. У чому ж його злочин? А в тому, що писав по-українськи і про Україну.

Його вірші сповнені інтелектуального напруження, своєрідного світобачення і світорозуміння, наскрізь пройняті українським духом. Його посмертно було нагороджено орденом Ярослава Мудрого, удостоєно Шевченківської премії та звання «Героя України».

Василь Стус – дисидент, бунтар, який кинув виклик тоталітарній системі і не скорився ні під якими тортурами.

Ведуча: Яким залишився поет у вашій памяті?

Що означає нести свій хрест?

Чи варто платити за яскраве життя таку велику ціну?

( Відповіді учнів , читання напам’ять поезій)

А зараз познайомимося ближче з Дмитром Павличком, у душі якого назавжди переплелися сумні і радісні дороги, а ще два кольори – червоний і чорний.

Презентація Андрія Чубиря «Два кольори душі Дмитра Павличка»

Я народився на землі

Від батька, що орав ту землю,

Ніколи я не відокремлю

Себе від хлопської ріллі

Пшеничний колосок зернистий,

Я тілом – дужий, духом – чистий:

В мені землі моєї кров.

Ставлення можновладців до творчості Д Павличка у різні часи було різним, а читачам його вірші відразу полюбилися своєю мелодійністю і простотою. Пісня його душі, гнівної, правдивої і нескорено-гордої, вишита червоними і чорними нитками. Надто міцно переплетені в його поезії чарівна сила любові й гнівна, спопеляюча ненависть до зла і неправди.

Він автор збірок «Любов і ненависть», «Гранослов», «Сонети подільської осені», «Спіраль», «Таємниця твого обличчя» та ін. Багато його творів стали піснями: це «Два кольори», «Впали роси на покоси», «Лелеченьки»…

Д. Павличко разом із режисером Денисюком створили кінофільми «Сон», «Захар Беркут»

Поет активний учасник державотворення в Україні. Він засновник Народного Руху України, Демократичної партії України. І сьогодні з-під його пера виходять прекрасні поезії.

/ Звучить поезія «Вставай з колін»/

Ведуча: А ви які мотиви поезій Дмитра Павличка можете назвати?

( Відповіді учнів)

Нескорена духом поетеса відзначала: «Я долю вибрала собі сама». Про долю цієї мужньої і сильної жінки повідає Аліна Золотарьова.

Презентація Аліни Золотарьової «Нескорена Ліна Костенко»

Я проведу вас стежками долі Ліни Костенко, талановитої української поетеси, людини безкомпромісної, високої національної свідомості, людської гідності.

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться -

у мене жодних претензій нема

до Долі – моєї обраниці.

Усім своїм життям, усією творчістю письменниця підтверджує ці слова.

Незбагненна сила поетичного слова…Воно обережно торкається найпотаємніших струн у наших серцях, викликаючи мелодії радості, смутку, любові, надії. Про феномен таланту поетеси Ліни Костенко говорить її дочка Оксана Пахльовська: «Мамина поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу. І слава, що до неї приходила, стала не популярністю, не модою. Вона була вистражданою надією людей на своє відродження, на можливість повернутися до себе, на можливість відродження вже нібито виродженої і остаточно приборканої нації».

Перша поетична збірка «Проміння землі» з’явилася у 1957 році, у 1958 – «Вітрила», у 1961 – «Мандрівка серця». 1963 року книгу «Княжа гора» зняли з верстки. Наступна збірка «Над берегами вічної ріки» побачила світ лише через 16 років. Це тому, що Ліна Костенко була однією із покоління українських поетів-шістдесятників, які виступали проти тодішнього режиму. Вона не належала до дисидентських організацій, але активно виступала проти арештів української інтелігенції.

Ліна Василівна не тільки тонкий лірик, вона авторка прекрасних історичних романів «Маруся Чурай» (що пролежав без руху 6 років) та «Берестечко». За роман «Маруся Чурай» удостоєна Державної премії імені Т. Г. Шевченка.

Активна учасниця руху шістдесятників, поетеса ніколи не зраджувала своїх переконань, наснажувала читачів любов’ю до України, до рідної історії, національної культури. Якщо Василь Стус загинув у ГУЛАЗі, то Ліна Костенко пішла далі життєвою дорогою, присвятивши таким, як він, поетичні рядки, що стали епіграфом сьогоднішнього уроку.

Вірш «Ті, що народжуються раз на століття»

Ведуча: Чи можна назвати Ліну Костенко і Василя Стуса спорідненими душами?

Яким був їхній хрест? Чому?

( Відповіді учнів )

60-70 роки…Це роки «Івасюківського вибуху». Володимир Івасюк – популярний композитор-пісняр, і, будучи непрофесійним митцем, силою свого таланту, неабиякого хисту зумів створити такі шедеври, які стали явищем у пісенній культурі не лише України. Хто не знає пісні «Червона рута» та її талановитого автора - композитора Володимира Івасюка? Саме він зі своїми друзями - Софією Ротару, Назарієм Яремчуком та Василем Зінкевичем - зворушили задрімані українські душі.

/ Лине пісня «Червона рута» /

Презентація Сергія Самека «Володимир Івасюк. Дорога радощів і смутку»

Талановитим композитором, буковинським жайворонком, орфеєм на олімпі пісенної слави був Володимир Івасюк. Його життя як спалах, мить, подвиг. Доля приготувала йому багато випробувань.

Батьки виховували в синові любов до рідного краю, до України. І тому так боляче сприймав Володимир закиди окремих чиновників, що він занадто захоплюється творами українських поетів, композиторів, народного мистецтва. «Космополітизм – непридатна штука для виховання молодих музикантів. Іноземні зразки не завжди цивілізовують повноцінно емоційний світ наших музик. Це може зробити лише національна музика», - вважав він.

Ще в шкільні роки Володя багато працює. Вільний час проводить за роялем. І не було днини, щоб він не грав на скрипці. Навчаючись у медичному інституті, він не залишив свого захоплення музикою, а навпаки – віддавав їй весь свій вільний час.

13 вересня 1970 року по Чернівецькому телебаченню зазвучали на всю Україну поряд з іншими піснями і твори Володимира Івасюка – «Червона рута», «Водограй». Це була сенсація. Уже 1971 року «Червона рута» стає лауреатом конкурсу «Пісня року-71», а «Водограй» - «Пісня року-72».

Пісні В.Івасюка захоплювали все нові й нові позиції на естраді, нагадували сучасникам, чиїх батьків вони діти, долали національну байдужість. І це в той час, коли офіційна влада зустрічала в штики будь-який свіжий струмінь у нашій культурі.

Володя Івасюк зник 24 квітня 1979 року, а 19 травня знайшли його тіло. Він прожив лише 30 років. Але ті роки були напрочуд змістовні, осяяні мрією про добро і красу землі. У житті він мав щастя від творчості, від того, що зла нікому не чинив, нікому не заздрив і невтомно працював для свого українського народу, що дав йому сили бути виразником почуттів і дум свого покоління.

За фахом – медик, за покликанням композитор, а ще люблячий син і брат, вірний друг, талановитий митець, справжній патріот України – таким був Володимир Івасюк.

Зірки не падають у небо,

зірки ідуть у небеса.

Ю.Рибчинський.

Ведуча: Як ви вважаєте, яке ключове слово об’єднує оцих лицарів духу, цих бунтівних птахів, яким влада так часто обтинала в польоті крила?

/ Спілкування з присутніми /

Справді, це - талант. Адже всі вони талановиті, обдаровані, самобутні особистості. Та є ще слово талан. Погодьтесь, всі вони безталанні, складної, навіть трагічної долі. Але всі вони й щасливі, бо були вірні своєму покликанню, творили новітні стилі в українській літературі, безжально критикували владу, заперечували позиції пристосуванства. Це яскраві постаті на скрижалях нашої історії, могутні велетні духу, справжні сини України.

Наш час вичерпано. На цьому ми прощаємось з вами. Дякую всім учасникам за активність у телешоу. До наступної зустрічі. З вами була передача «Стежками людської долі» і я, її ведуча, Оксана Швигол.

Учитель. Закінчилася передача, але не закінчився урок. Тепер ви маєте записати в зошити стильове і жанрове розмаїття, ідейні мотиви поезій шістдесятників (кожна група своє завдання)

(Представники груп зачитують свої записи; учні звіряють за таблицею)

Провідні ідейні мотиви

Жанри

Стильові течії

Образ України як єдиної для кожного українця Вітчизни

Лірична поезія, балада, поема, сонет

Модернізм (І. Драч, В. Голобородько, М.Воробйов)

Протест проти ідеологічного тиску на митця

Притчі, етюди, рубаї

Неоромантизм (М. Вінграновський, Р. Лубківський)

Утвердження неповторності кожної особистості

Ліричні новели, роман у віршах, історичні романи

Неонародництво (В.Симоненко, Б. Олійник)

Гнівне викриття сваволі чиновників, бюрократів, пристосуванців

Химерна проза

Постмодернізм (В. Стус)

Пробудження національної свідомості







Переосмислення ролі митця в суспільстві







Вікторина « Звязок поколінь» ( Випускники 2003, 2004, 2011рр )

  • Які слова В. Симоненка ви взяли б із собою, вирушаючи в самостійне життя?

  • Чи змінилася б творча палітра В. Стуса, якби він жив в інший час?

  • У чому сила таланту Ліни Костенко?

  • Чим полонила душу народу пісня «Червона рута»?

ІV. Підведення підсумків уроку

Яке ж значення дисидентського руху і діяльності шістдесятників?

  1. Вони показали недосконалість радянської системи, фальшивість комуністичної ідеології.

  2. Пробуджували національну свідомість.

  3. Відкрили Україну світові.

  4. Утвердили демократичні ідеали.

  5. Зробили чималий внесок у розвиток культури і науки.

Ким же були шістдесятники – борцями проти тоталітарної системи чи людьми з політичними амбіціями, переможеними чи непереможеними? Які вони?

Метод «Мікрофон»:

1. Обдаровані і талановиті люди.

2. Неспокійні, непокірні діячі опозиційного руху.

3. Жертвували долею власної сім’ї і власного життя.

4. Люди трагічної долі, бунтарі.

Сенкан:

Шістдесятники.

Талановиті, обдаровані, непокірні.

Захоплюють, вражають, переконують.

Активно борються за незалежність України.

Патріоти.

Отже, «шістдесятництво» - це літературний, історичний і філософський феномен і новий відлік часу інтелектуальної історії України.

Оцінювання робіт учнів

V. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти - людина»

Високий рівень: основні мотиви лірики В. Симоненка.

Достатній і середній рівні: вивчити біографію В. Симоненка.

Література

  1. Українська література. Підручник для 11 класу. - К.: «Освіта», 2011.

  2. Усі уроки української літератури в 11 класі. - Х.: «Основа», 2011.

  3. Шматько О.О. Народжені відлигою. // «Вивчаємо українську мову та літературу», - №32, 2008. - С.10-15.

  4. Колеснікова В.К. Кузьменко Д.В. // «Вивчаємо українську мову та літературу»,- №34, 2009. - С. 18-22

  5. О.С.Тімченко. Критичне мислення: крок до комунікативної компетенції учнів.

// «Вивчаємо українську мову та літературу», - №19-21. – С. 4 – 37.

  1. Матеріали мережі Інтернет.

  2. Презентації учнів.


Новгородківська ЗШ І – ІІІ ступенів





Бінарний урок в 11 класі на тему:



//«Шістдесятництво» як культурологічне і соціальне явище, його зв'язок з дисидентським рухом. Нова хвиля відродження української літератури 60-х років ХХ століття//



Підготували: Олексюк А.Л.,

вчитель української мови та

ЛІТЕРАТУРИ

спеціаліст вищої категорії,

звання «старший учитель» ;

Панкова О.В., вчитель історії ,

спеціаліст вищої категорії



2013


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конспект уроку-роздуму з української літератури в 11 класі з використанням...
Тема уроку. О. П. Довженко. Кіноповість «Україна в огні» – твір про трагедію українського народу у Великій Вітчизняній війні

Література 11 клас Урок №5 Тема уроку. Київські «неокласики»
Тема уроку. Київські «неокласики». Микола зеров. Різногранний творчий шлях митця. «Київ — традиція». Філософічність, афористичність...

Уроку матеріалознавства швейних виробів Дата: 18
Тема уроку: Вишивка, як вид оздоблювального матеріалу. Вимоги до оздоблювальних матеріалів

Уроку
Тема уроку: Вільям Шекспір геніальний англійський драматург І поет доби Відродження. Заглиблення в людську психологію, поетизація...

Тема: Людина починається з добра. З гумором про серйозне. Матеріал до уроку
Матеріал до уроку: Г. Бойко «Консультант». В. Марсюк «За що хвалять?». В. Струтинський «Казка про хлопчика Абихто»

Тема уроку: Національна проблематика у творчості Т. Г. Шевченка періоду «трьох літ». «Кавказ»
Тема уроку: Національна проблематика у творчості Т. Г. Шевченка періоду «трьох літ». «Кавказ» – відгук на тогочасну загарбницьку...

Уроку
Тема уроку. "Весни розспіваної князь " За творчістю Богдана Ігоря Антонича Богдана-Ігоря Антонича

Тема уроку. Проголошення незалежності України Мета уроку
України; ознайомити учні з основним Законом України – Конституцією; розвивати вміння учнів працювати з історичними документами, історичною...

Тема уроку
Мета уроку: ознайомити учнів з розповіддю Олени Пчілки про дитячі роки своєї дочки; шляхом перевтілень дітей в образи розвивати творчу...

Урок засвоєння нових знань та вмінь. Обладнання уроку: презентація...
Тема уроку. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї та Криму. Найголовніші міста-колонії. Суспільне, господарське та духовне...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка