Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Оксана Радушинська: «Моє дитяче «я» — найперший рецензент» Валентина Січкоріз

Оксана Радушинська: «Моє дитяче «я» — найперший рецензент» Валентина Січкоріз





Оксана Радушинська: «Моє дитяче «я» — найперший рецензент»
Валентина Січкоріз

03.07.2014
Оксана Радушинська розповіла Валентині Січкоріз про те, чи цікаві «оцифрованим» дітям казкові персонажі, своїх улюблених літературних героїв та ставлення до власної творчості.

- Пані Оксано, Ви – авторка численних поетичних і прозових творів, пишете і для дітей, і для дорослих. Напевно, не уявляєте свого життя без літератури?

- Напевне, сучасна освічена людина взагалі не може існувати без літератури. Тобто, не тільки творити її, а й елементарно – читати. Завдяки соціальним мережам, кожен із нас може особисто спілкуватися з письменниками, котрі творять літературне сьогодення України. Отож, читаючи їхні твори, ми читаємо не абстрактно якогось автора, а людину, котра живе схожими турботами, емоціями, прагненнями. Для мене цей момент має певне особливе значення якоїсь (нехай віртуальної) близькості. А щодо власної літератури… Це – складова мого життя. Не найголовніша, але дуже вагома.

- У тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» надрукована Ваша книга для дітей «Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі», яка здобула лауреатство конкурсу «Коронація слова». Як з’явився задум цієї книги?

- Можливо, як певний виклик самій собі… На той час я не писала «великої прози» і не знала, чи взагалі здатна провести сюжетну лінію крізь увесь роман. Але хотілося написати щось таке, що сама залюбки прочитала б у дитинстві. Попервах дуже важко «намацувала» хід дії, а згодом сюжет захопив і вже наче сам повів від розділу до розділу, від пригоди до пригоди.

- Чи багато несподіванок чекатиме на четвертокласників-близнюків, сучасних міських дітей, яких батьки, караючи за непослух, відправлять у село Русалівка у гостину до бабусі?

- Багато! Нові друзі, пошуки захованих панських скарбів, відкриття таємниць, а найголовніше – стирання межі між реальністю і казкою, між добром і злом, між цілими століттями, між людьми та істотами.

- Як гадаєте, наскільки цікавими сьогоднішній дітворі будуть такі книжкові персонажі, як Русалка, Водяний цар, Домовик, що зустрінуться на сторінках книги?

- Як на мене, то навіть сучасним, дуже раціональним і «оцифрованим» дітям цікаві казкові персонажі. Надто – наші, слов’янські, до яких і належать усі перелічені істоти. Це – на рівні підсвідомості, а ще – щирої дитячої віри в казку і в її правдиве існування в житті. Саме у такій ситуації опиняються Нестор і Соломія, коли зненацька в їхнє буденне життя вклинюються міфологічні, але аж надто реалістичні ті, кого насправді ніби й не існує…

- Чи не всі міфологічні персонажі, про яких Ви розповідаєте, гадаю, будуть знайомі більшості українських дітей. А от, схоже, про Дворовика чули й не всі дорослі… Хто ж він, отой химерний персонаж?

- Назва цього кумедного чолов’яги говорить сама за себе. У такого духа вірили наші далекі пращури, вважаючи, що на кожному подвір’ї мешкає такий-собі господар-захисник. Він пильнує за порядком у господі, оберігає її від злодіїв. Ото мені й подумалося: якщо є Домовик, то має бути і Дворовик – аби вповні передати колорит українського села і зокрема обійстя бабусі Тоні.

- Чи все ж вдається героям книги віднайти так вправно захований панський скарб?

- Нехай відповідь на це питання залишиться таємницею. Адже пошуки скарбів попервах були головною спонукальною силою для близнюків і сільської дітлашні. Скажу більше – спокушають їх не лише панськими скарбами, а й багатствами середземноморських піратів. От тільки чи буде дітям добро від тих скарбів? А може, існує щось значно дорожче, ніж коштовності? Герої «Зелен-дня…» знайшли відповіді на ці запитання. Знайдуть і читачі.

- Чи чекають на маленьких читачів продовження казкових пригод у селі Русалівка?

- Наразі ні. Хоча… все може бути.

- Який із персонажів цього твору найбільше імпонує особисто Вам?

- Однозначно – русалка Олеся. Тому, що вона… неоднозначна. Русалка дуже різна за вдачею: то відсторонена і навіть жорстка, а то – ніжна, відважна, вразлива і жертвенна. Адже Олеся – головна причина перипетій, котрі трапляються із близнюками. Вона спровокувала небезпеку, вона допомагала з неї виплутатися, вона ж виявилася найбільшою загадкою сюжету. Напевне, навіть для мене, автора, вона залишилася нерозгаданою.

- Напевно, Зелені свята є справді чимось дорогим і особливим для Вас, коли поставили їх у центр подій свого твору?

- Я б не стала так стверджувати. Кожне народне свято – особливе по-своєму. Але про дивовижі на Різдво і Новий рік написано дуже багато історій. Немало сюжетів тематично торкаються Великодня. А Зелені свята – наче обділені увагою. Тобто, я не беруся стверджувати, що геть ніхто з авторів не торкався теми Трійці у своїх творах, але в моєму особистому сприйнятті утворилася така прогалина. Хоча, якщо зовсім відверто, така часова пора була обрана не свідомо. Я не розмірковувала на кшталт: «Якого б це мені свята торкнутися в сюжеті? Що б таке народознавче описати?..» Можна сказати, що роман сам захотів сюжетно розгортатися в пору Зелених свят. А я послухалася і не пожалкувала.

- Якою, на Вашу думку, повинна бути хороша дитяча книга, яка зацікавить сучасну дитину та складе достойну конкуренцію віртуально-комп’ютерному простору?

- На жаль або на щастя, я не знаю відповіді на Ваше запитання. Єдиною підказкою для мене як для автора може бути чесність щодо свого дитячого «я», коли пишу книгу. Воно – найперший рецензент. Якщо не злукавлю зі спробую «погратися» в дорослу і більше знаючу, ніж дитина, – все вдасться з текстом!

- Як вважаєте, як навчити сучасних дітей помічати казкове, чарівне у навколишньому світі?

- Вчити потрібно батьків, аби вони з пелюшок навчали своїх дітей. Чи зможе малеча любити природу, коли тато кидає недопалок у клумбу, а мама не соромиться вдарити ногою бездомне кошеня? Відповідь очевидна... Напевне, я мала б відповісти, що книги також здатні навчити бачити красу та дивовижу світу, цінувати її, примножувати?.. Так. Але це дієво виключно для тих, хто вміє мислити. А такому вмінню, в першу чергу, також навчають батьки. Щоденно. Власним прикладом.

- Нещодавно Ви отримали диплом міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман «…Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва!». Щиро вітаємо із почесною відзнакою! Як гадаєте, чи продемонструє цей твір Вас у новому літературному амплуа?

- Дякую за привітання! Так, цей роман геть не схожий на «Зелен-день…». Його події відбуваються у часи наших далеких пращурів. Лише за один рік – від дня весняного сонцестояння до дня весняного сонцестояння – юній Любаві належить зрости від звичайної дівчинки-знайди, котру принесла стрімка ріка, до войовниці, означеної долею на спасіння рідної землі. Протистояння чорній чаклунській силі та людській злобі, сумніви і страхи, зради і заборони, зневіра, втрати, відкриття й полон… І все це – аби об’єднати людей на боротьбу із завойовниками рідної землі, знайти свій рід і пізнати кохання. Події роману «…Коли сонце було сто зрячим. Амулет волхва» відбуваються у прадавні часи і під попелом століть вже й не розібрати, що з того могло відбуватися насправді, а чого ніколи б не сталося, лише тоненька ниточка народних традицій та звичаїв, вплетена у сюжетну канву, веде читача до першоджерел і нагадує про щось кревне.

- Чи вже вирішили, де публікуватимете новий твір?

- Ще ні.

- Це вже не перша Ваша нагорода відомого конкурсу. Як почуваєтеся, тримаючи у руках третю відзнаку «Коронації слова»?

- Емоції від перемоги в «Коронації слова» не стають більш бляклими, незалежно від того – перша вона чи вже третя. Цей конкурс, навіть втілюючись у реальність, продовжує залишатися мрією. Я ж можу стверджувати, що саме після першої перемоги в «Коронації» почала ідентифікувати себе як письменницю.

- Як вважаєте, у чому таємниця Вашого безперечного літературного успіху?

- Наразі ще не сприймаю себе як успішного літератора. Я на шляху до цього і щиро прагну такої мети. Отож, немає такої таємниці. Є дорога і праця.

- Ви працюєте журналісткою, чим, упродовж стількох років клопіткої праці, Вас усе ще приваблює ця сфера життя?

- Журналістика, як і література, надає можливість і засоби змінювати світ. Література вправляється у цьому повільніше, журналістика має більш блискавичну дію. Та в обох випадках це – відповідальність. Я – журналіст настільки ж, наскільки і письменниця, отож почуваюся однаково комфортно в обох іпостасях.

- Що вважаєте головним для роботи журналіста сьогодні? Яку роль відводите журналісту в такий нелегкий для України час?

- Ми живемо в такий час, коли кожен із нас, незалежно від професії, може вплинути на зміни в державі, у суспільному устрої, а головне – в головах співвітчизників. Єдина умова – потрібно діяти, а не безкінечно розмірковувати про те, як діяти!
Джерело: http://bukvoid.com.ua/

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Радушинська Оксана Петрівна. Біографія
Старокостянтинові. Після закінчення середньої школи здобула освіту журналіста в Київському Укртелерадіоінституті. З 2003 року – студентка...

Методика використання якісних задач при вивченні фізики в середній школі Рецензент
Рецензент: Іванська Лариса Петрівна, методист відділу освіти Валківської районної державної адміністрації

Конкурс малюнків «Моє рідне місто»
Конкурс малюнків «Моє рідне місто» (До 70 – річниці, визволення міста від німецько – фашистських загарбників. )

Роберт Бернс «Моє серце в верховині…»
Бернса; із особливостями культури Шотландії; на основі аналізу вірша «Моє серце в верховині» підвести до висновку про патріотизм...

Методичний посібник рекомендовано для вчителів початкових класів
Рецензент: Дурдас Г. І. – методист відділу освіти Віньковецької райдержадміністрації

Черкаський державний бізнес-коледж
Рецензент: Л. О. Кібальник, кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародної економіки (Черкаський національний університет...

Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку». Феміністичні аспекти...

Оксана Забужко «Казка про калинову сопілку». Феміністичні аспекти...

Урок позакласного читання. Вчитель української мови та літератури...
Вчитель української мови та літератури Субіна Валентина Василівна, 23 роки педагогічного стажу, спеціаліст вищої категорії. Іршанський...

Електронна бібліотека української літератури
Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка