Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Сьогоднішнього уроку : Ембріотехнології. Клонування >ІV. Вивчення нового матеріалу

Сьогоднішнього уроку : Ембріотехнології. Клонування >ІV. Вивчення нового матеріалу





Тема. Ембріотехнології. Клонування
Мета:

- узагальнити і систематизувати знання учнів про найновітніші досягнення

біологічної науки та їх практичне застосування, поглибити уявлення учнів

про ідеї клонування організмів;

- розвивати вміння вести дискусію, порівнювати, знаходити аналогії,

прогнозувати результат на основі теоретичних міркувань;
- продовжувати формувати науковий світогляд, якості особистості: уваги і

поваги один до одного, виховувати громадянську позицію та почуття

власної причетності до подій у світі
Обладнання й матеріали: таблиці, фотографії або слайди презентації, які демонструють схеми ембріотехнологій та клонування, їх досягнення та головні напрямки розвитку й можливого застосування.
Базові поняття й терміни: ембріотехнології, ембріони, штучне запліднення, клонування, цитотехнології, гістотехнології, стовбурові клітини.
Тип уроку: комбінований урок
Хід уроку

І. Організація класу.

Дорогі діти!

Я запрошую на урок, що збагатить вас новими знаннями, новими враженнями, розширить ваш кругозір, примусить замислитися над важливими проблемами.

На уроці вам знадобиться пам'ять, увага, зосередженість, наполегливість, старанність.

Я впевнена, що ви впораєтесь з усіма, навіть найважчими, завданнями.

Запрошую вас до співпраці і бажаю вам успіху
Вправа « Незакінчені речення». Учням надається можливість визначити свої очікування з даного уроку.

Вчитель роздає кожному учневі аркуш паперу на якому написані такі незакінчені речення:

а) від вчителя я очікую…; б) від учнів я очікую …;

в) від себе я очікую …; г) мета, яку я маю намір досягнути….

До вправи повертаються в кінці уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Біологія як наука тісно пов’язана з різними аспектами життя людства і кожної людини зокрема ( здоров’я, продукти харчування, характер людини, її фізична активність, самореалізація, громадянська позиція). Сучасна біологія бурхливо розвивається. Від цієї науки людство очікує розв’язання актуальних проблем, які не рідко пов’язані з морально – етичним аспектами. Не завжди біологічні відкриття сприймаються суспільством однозначно, що зумовлює дискусійний характер багатьох питань. Саме про такі відкриття біології ми сьогодні з вами поговоримо.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Слайд 2 Тема сьогоднішнього уроку :Ембріотехнології. Клонування
ІV. Вивчення нового матеріалу.

Шановні учні, ХХ1 століття стане століттям науки про життя, біомедицини, а цивілізація - біотехнологічною. Наука торкнулась найбільш тонких і затаємничених сторін буття живих істот у тому числі і самої людини. І як завжди, людство очікує від наукових відкриттів вирішення багатьох наболілих проблем. Проте історія свідчить, що найновіші досягнення науки можуть з одинаковою мірою або допомогти або завдати горя.

Слайд 3 «Людські фантазії тривають аж до могили, хто не вміє стримувати свої фантазії — той фан­тазер, у кого фантазія поєднується з ідеями добра — той ентузіаст, у кого хаотична фантазія — той мрійник, у кого нестримна фан­тазія поєднується з ідеями зла — той злочинець» (І.Кант).

Справді, людській фантазії не­має меж.

Інформацію до уроку готували учні, які опрацювали безліч додаткової літератури, мережі Інтернет.

Слайд 4

Отож, сьогодні ми працюватимемо за таким планом:

  1. Що ж таке ембріотехнології?

  2. Історія виникнення генної інженерії та клонування.

  3. Властивості та види стовбурових клітин.

  4. Значення пуповинної крові.

  5. Розвиток клонування.

  6. Клонування зникаючих тварин.

  7. Переваги та недоліки клонування


Слово вчителя. Розпочнемо роботу з першого питання нашого уроку, і з’ясуємо, що ж таке ембріотехнології.
Учень 1. Слайд 5

Ембріотехнологія — технологія, що полягає в отриманні одного або декількох ембріонів і пересаджуванні (трансплантуванні) в матку жіночої особини. Ембріотехнології застосовують у медицині, селекції, тваринництві. Розвиток й використання ембріотехнологій стали можливими із накопиченням і узагальненням даних щодо ембріогенезу різноманітних видів тварин та людини. Одним із напрямів експериментів являється пересадження частин ембріонів різноманітних організмів.

Слайд 6 Розроблено сучасні методики пересадження зародків різних свійських тварин. Для даного у самок вилучають зародки в момент стадії дроблення й утримують на поживних середовищах, там відбуваються початкові етапи їх зародкового розвитку. В даний час дослідники здатні втручатись в генетичну інформацію клітин. Після цього подібні генетично змінені (тобто модифіковані) зародки пересаджують до матки вже іншої тварини, де уже завершується ембріогенез. У Україні перші телята-трансплантанти з зародків крупної рогатої худоби, вирощених поза організмом матері, одержано у 90-х роках XX-го сторіччя у Інституті тваринництва й Інституті розведення й генетики тварин Української академії аграрних наук.

За допомогою ембріотехнології у тваринництві одержують багато нащадків від високопродуктивних тварин. Застосування цього методу спрощує обмін генофондом сільськогосподарських порід тварин між державами та континентами. Ембріотехнології дозволяють пересаджувати ембріони від цінних, але безплідних тварин, що втратили здатність до розмноження в результаті нещасного випадку, хвороби або віку.

Вилучення ембріонів до 70-х років зазвичай проводили хірургічним шляхом. Згодом він був замінений на менш травматичний (не хірургічний), що базується на введенні в матку особливого зонду природним шляхом. Трансплантацію ембріонів тварин здійснюють за допомогою зонду або пістолету для запліднення.

Слайд 7

Перші досліди з трансплантації ембріонів сільськогосподарських тварин

було проведено О.В. Квасницьким та Н.А.Мартиненко, якій належить близько 150 наукових публікацій, серед яких 15 оригінальних методів досліджень з фізіології, цитології і гістології. Найбільш вагомим здобутком Ніни Антонівни Мартиненко стало розроблення двох способів нехірургічної трансплантації ембріонів (НХТЕ) і одержання нехірургічних поросят трансплантатів – уперше в Україні та СНД.

У практиці розведення тварин дуже важливо навчитися керувати утворенням чоловічих і жіночих нащадків. Метод розподілу ембріонів за статтю заснований на визначенні білків, що є специфічними для самців. Цей метод широко використовується у тваринницькій практиці багатьох країн. У Канаді з 1975 р. народжуються телята, що розподілені за статтю ще на стадії ембріонів. У майбутньому планується одержувати особини жіночої або чоловічої статі в людини за допомогою методу мікрохірургічної заміни X- та Y-хромосом. Такі досліди вже проводились на рослинних клітинах і яйцеклітинах амфібій.

Слайд 8

Ембріотехнологія тісно пов'язані із методами генної й клітинної інженерії. Поєднання досягнень генної інженерії із експериментальною ембріологією надає можливість вводити до генома зародків гени різноманітних видів. Встановлено, що введена у складі певного якогось гена молекула ДНК здатний приєднатись до спадкового матеріалу зародка. Дякуючи цьому вирощують тварин із ознаками, що при використанні традиційних методів селекції одержати неможливо. Так наприклад, можна докорінно змінити склад молока крупної рогатої худоби, надаючи йому нових властивостей.
Слово вчителя. Людина досягла вершин науки, натомість створивши собі нові пастки. Сьогодні триває боротьба за життя на різних рівнях, однак особливо вона стосується самих початків існування людського індивіда. Сучасна біологія немислима без генетичної технології, яка має свої успіхи й заслуги. Тож розглянемо етапи розвитку генної інженерії та клонування.
Учень 2.

Слайд 9

Генна інженерія – це комплекс технічних прийомів перенесення в структуру клітини живої істоти деяких видів генетичної інформації, якої попередньо там не було. ДНК, як відомо, – це спадковий матеріал усіх організмів, за винятком деяких вірусів, для яких таким матеріалом є РНК. Послідовно ДНК є носієм генетичної інформації, яка передається з покоління в покоління. В частинці ДНК вирізняємо гени – структури, що співдіють між собою. Ген – функціонально неподільна одиниця генетичного матеріалу. Сукупність усіх генів даної клітини або організму складає його генотип. Генна інженерія – це штучне створення “бажаних” мутацій та рекомбінацій. По суті, генна інженерія полягає на “вирізанні” з одного генотипу фрагменту ДНК і вставлення його до іншої частинки ДНК іншого організму.

Слайд 10 Творцем генетики вважають Г. Менделя, який 1866 року першим описав основні закони успадковування.

Слайд 11. В 30-х роках ХХ ст. розвинулася хромосомна теорія спадковості Т. Моргана, а також дослідження над мутаціями генів. Молекулярна генетика доводить до розшифрування генетичного коду. 1956 року було повторно відкрито хромосоми людини як фундаментальні структури й носії генетичного матеріалу. 1965 року було здійснено злиття клітин людини з клітинами миші з переміщенням генів у хромосоми людини.

1967 роком датують початок використання методів генетичного пренатального діагнозу. 1970 року було синтезовано перший штучний ген. 1971 року – одержано гібридну (рекомбіновану) ДНК. 1981 року завдяки клонуванню народилися перші миші.

Результати досягнень генної інженерії: можливість ідентифікації патологічних генів, розробляння молекул, важливих для людини, що дало змогу використовувати їх на широкому рівні (інсулін, гормони росту, вакцини); створення рослин і тварин із особливими ознаками. Отож, маємо такі цілі генетичної інженерії: діагностична, терапевтична, продуктивна, перебудови, експериментальна (деструктивна).

Генна інженерія робить можливою генну терапію. Її завдання – “розшифрувати” людський геном, тобто пізнати повну інформацію на тему спадкового оснащення людини. На сьогодні відомо, що багато хвороб має спадкову основу. Щоб їм запобігти або лікувати, необхідно пізнати генотип людини. Генна терапія – це введення до людського організму або клітини гена, тобто фрагмента ДНК, з метою попередження або лікування патологічних станів.

Генетики аж ніяк не зупиняються на лікуванні, а, посилаючись на свободу наукових досліджень, хочуть експериментувати, маючи на меті створення певного типу надлюдей, які могли б запанувати над іншими. В такій перспективі генетика легко замінюється на євгеніку зі всіма її негативними наслідками. Не можна замовчувати того, що ці відкриття можна використати для селекції ембріонів, що полягає в елімінації тих, які мають якісь генетичні хвороби або патологічні генетичні риси. Такою була, між іншим, ідеологія гітлеризму. Небезпечна й “сімейна євгеніка”, коли батьки, зокрема ті, які мають фінанси, старатимуться “поліпшити” генетичний матеріал своїх майбутніх дітей.

Важливо не тільки зберегти життя, але й шанувати генетичну ідентичність кожного людського індивіда – це головний етичний принцип, на якому мають ґрунтуватися генетичні втручання.

Слово вчителя Мабуть, наймолодшим напрямком сучасної медицини можна вважати клітинні технології, в яких клітини є джерелом тих або інших необхідних чинників. Але використовувати клітину можна не тільки як джерело будь-яких субстанцій, а й для регенеративної медицини. Тут особливий інтерес викликають технології, засновані на стовбурових клітинах. Здатність до необмеженого поділу й перетворення на різні типи клітин робить їх ідеальним матеріалом для трансплантаційних методів терапії. Найбільш доступними вважаються стовбурові клітини

Інформацію про СК готував _____________________________
Учень 3. Слайд 12

Стовбурові клітини, також відомі як штамові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах.

Слайд 13. Термін «стовбурова клітина» був уведений у біологію О. О. Максимовим 1908 р. Досліджуючи процеси кровотворення, він дійшов висновку: у нашому організмі протягом усього життя зберігаються недиференційовані клітини, які можуть перетворюватися на лімфоцити та інші спеціалізовані клітини сполучної тканини й крові.

Слайд 14. Дослідження стовбурових клітин людини розпочалося з відкриття канадських учених Ернеста Мак Кулоха (Ernest A. McCulloch) та Джеймса Тілла (James E. Till) у 1960.

Слайд 15. Існують дві досить широкі категорії стовбурових клітин ссавців: ембріональні стовбурові клітини, що походять безпосередньо від бластоцисти, та стовбурові клітини дорослого організму, що знаходяться у зрілих тканинах. У ембріонах, що розвиваються, стовбурові клітини можуть дифференціюватися в усі спеціалізовані ембріональні тканини. Стовбурові клітини дорослого організму діють як репараційна система для тіла, підтримуючи потрібну кількість спеціалізованих клітин.

Так як стовбурові клітини можна вирощувати та програмувати на спеціалізацію (наприклад, отримати м'язи чи нервову тканину) завдяки методу клітинних культур, їх стали вживати для лікування хворих (це так звана клітинна терапія). Кістковий мозок може бути одним із джерел стовбурових клітин.
Слайд 16. Властивості стовбурових клітин

Особливість стовбурових клітин полягає у тому, що вони мають такі основні властивості:

1. Самовідновлення — здатність проходити величезну кількість клітинних циклів клітинного поділу і залишатися недиференційованими.

2. Безмежні можливості — можливість диффренціюватися у будь-який клітинний тип.

Слайд 17. Розрізняють такі види стовбурових клітин

  • Тотипотентні стовбурові клітини отримують унаслідок злиття сперматозоїду з яйцеклітиною. Клітини, що утворюються внаслідок декількох перших поділів заплідненої яйцеклітини теж тотипотентні. Ці клітини можуть перетворитися на ембріональні та екстраембріональні (поза-ембріональні) типи клітин.

  • Плюрипотентні стовбурові клітини походять від тотипотентних клітин і можуть утворити клітини трьох зародкових шарів.

  • Мультипотентні стовбурові клітини можуть утворювати лише близькі типи клітин (наприклад, гематопоетичні стовбурові клітини утворюють червоні кров'яні тільця, білі кров'яні тільця, тромбоцити, тощо).

  • Уніпотентні стовбурові клітини можуть перетворитися лише на один тип клітин, але мають здатність до самовідтворення, що відрізняє їх від «не стовбурових» клітин.

Слайд 18. Використання у медицині

Дослідники у галузі медицини впевнені, що стовбурові клітини мають потенціал змінити зовнішній вигляд людських хвороб. Існує величезна кількість лікувальних методів, що опираються на стовбурові клітини. Проте більшість з них використовується досить рідко, бо це здебільшого експериментальні методи, до того ж вони не завжди ефективні. Медики-дослідники уважають, що стовбурові клітини можна використовувати для лікування онкозахворювань, хвороби Паркінсона, пошкоджень спинного мозку, м'язів, тощо. Тим часом досі ще не визначеною є суспільна та наукова позиція щодо етичного аспекту вживання стовбурових клітин у медицині.

Проте стовбурові клітини вже досить успішно використовуються у наукових дослідженнях, і далеко не всі вчені розділяють думку, що єдиною метою цих досліджень є клітинна терапія. Вони вважають, що дослідження стовбурових клітин є досить цінним і саме по собі.

Сьогодні в Україні дозволено проведення клінічних випробувань (Наказ МОЗ України № 630 «Про проведення клінічних випробувань стовбурових клітин», 2008 р.) з лікування наступних патологій із застосуванням стовбурових клітин: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет II типу, розсіяний склероз, критична ішемія нижніх кінцівок. Першим, хто отримав право на проведення клінічних випробувань в галузі застосування стовбурових клітин в Україні, став Інститут клітинної терапії. За допомогою стовбурових клітин пуповинної крові вже успішно проведено лікування десятків пацієнтів з цими захворюваннями.
Слайд 19 Слово вчителя

завдяки науковому прогресу та стовбуровим клітинам вчені вже можуть створювати тканини людського організму.Як це відбувається ми можемо побачити на відео
Розглянемо наступним питанням властивості пуповидної крові
Учень 4. Слайд 20

Пуповинна кров (кордова кров), або більш вірна її назва плацентарна кров – це частина крові плода (50 – 120 мл), яка залишається в судинах плаценти та пупкового канатика після народження дитини та пересікання пуповини.

Довгі роки пуповинну кров разом з плацентою утилізували після пологів (в країнах, що розвиваються, часто так чинять і далі), і лише в 1974 р. датський учений С. Кнудтзон зробив справжнє відкриття – він виявив, що пуповинна кров у великій кількості містить такі ж стовбурові клітини, як і кістковий мозок.

Трансплантація кісткового мозку є загальноприйнятим, а часто і єдиним ефективним методом лікування багатьох злоякісних захворювань крові (лейкози і лімфоми). Враховуючи труднощі пошуку сумісного донора кісткового мозку (це значно складніше, ніж знайти донора нирки, печінки чи серця, й інколи шанси складають 1:100 000 тисяч врятованих життів.

Незабаром наявність стовбурових клітин у пуповинній крові підтвердили й інші дослідники, і в 1988 р. професор гематології Еліан Глюкман в Парижі (Франція) дитині з анемією Фанконі виконала першу в світі трансплантацію пуповинної крові від його новонародженої сестри. І ось уже понад 20 років цей зараз уже дорослий чоловік – абсолютно здоровий і разом із сім’єю веде повноцінне життя.

Визнання безспірної медичної цінності пуповинної крові кардинально змінило статус цього біологічного матеріалу – від «медичних відходів» до життєво важливих ліків для спасіння онкогематологічних хворих. Перша успішна трансплантація стовбурових клітин пуповинної крові стала поштовхом до створення методик її довготермінового зберігання в рідкому азоті, і в 36 країнах світу (США, Канада, Франція, Німеччина, Великобританія, Італія, Японія та інші) за рахунок державного фінансування почали створюватися та успішно функціонувати банки пуповинної крові.

Слайд 21. На сьогодні можна виділити два основних типи таких: публічні (донорські) та автологічні (зберігається власний матеріал). У світі нараховується близько 150 автологічних банків, де батьки можуть зберегти зібрану при пологах пуповинну кров свого новонародженого, яка, в майбутньому, на випадок тяжкого захворювання, може врятувати життя як самій дитині, так і іншим членам сім’ї. Протягом 12 років українським родинам також доступна дана процедура. З 2003 року працює перший в Україні Кріобанк стовбурових клітин пуповинної крові Інституту клітинної терапії.

Переваги пуповинної крові

1) На випадок тяжкого захворювання пуповинна кров на 100% підійде дитині і з високою ймовірністю її близьким родичам;

2) Пуповинна кров містить імунологічно незрілі клітини, тому навіть при неповній сумісності при застосуванні у родичів, ризик імунологічних ускладнень значно нижчий, ніж при трансплантації кісткового мозку;

3) Застосування власної пуповинної крові виключає ризик передачі інфекційних захворювань, який має місце навіть при ретельному обстеженні донора;

4) Стовбурові клітини пуповинної крові володіють значно вищою здатністю до поділу та керованої диференціації в клітини печінки, серця, судинної, кісткової, хрящової або нервової тканин порівняно зі стовбуровими клітинами дорослого організму;

5) Ендотеліальні клітини-попередники, які містяться в пуповинній крові, визнані найбільш ефективними у лікуванні захворювань, викликаних недостатністю кровообігу (ішемія нижніх кінцівок, інфаркт міокарда та ін.);

6) Пуповинна кров містить унікальні лінії мультипотентних стовбурових клітин, яких немає більше в жодній тканині людського організму;

7) Процедура збору пуповинної крові здійснюється без контакту з дитиною і повністю безпечна та безболісна для матері;

8) Збереження та клінічне застосування пуповинної крові абсолютно етичне й схвалене всіма релігіями світу.

Після народження і відділення дитини від пуповини в пуповинну вену в плацентарній її частині вводиться аспіраційна голка системи для збору пуповинної крові. Кров стікає в контейнер самовільно, після чого лікар герметизує пакет і ставить його в термосумку. Процедура абсолютно безпечна, здіснюється без фізичного контакту з новонародженим і займає близько 10 хвилин.
Слово вчителя

Людство переступило поріг ХХІ століття і перед нами невідоме майбутнє, зумовлене якщо не загадками у науковій сфері, то щораз більшим зростом потенціалу людини..

Резонансу у світі набирає новочасна проблема клонування. Заслухаємо наступного доповідача по даному питанні
Слайд 22.

Учень 5. Клонування - в найзагальнішому значенні - точне відтворення якого-небудь об'єкта необхідну кількість разів. Об'єкти, отримані в результаті клонування (кожен окремо і вся їх сукупність) називаються клоном.

Клонування в природі часто спостерігається у випадку парте­ногенезу, коли потомство розви­вається з незаплідненої жіночої гамети (яйцеклітини). Оскільки батьківська особина лише одна, вона генетичне ідентична нащад­кам і складає з ними клон. У ссавців партеногенез можна штучно стимулювати, але емб­ріон гине на ранніх стадіях свого розвитку організмів, передається від батьків до нащадків у формі ДНК.

На початку 60-х рр. XX ст. були розроблені методи, які дозволяли успішно клонувати деякі вищі рослини і тварини. Вони виникли в результаті спроб довести, що ядра зрілих клітин, які закінчили свій розвиток, містять усю інформацію, необхідну для кодування всіх ознак організму, і що спеціалізація клітин зумовле­на включенням певних генів, а не втратою деяких із них. Перший успіх належить професору Стюар­ду з Корнельського університету, який довів, що вирощуванням ок­ремих клітин кореня моркви (їстівної частини) в середовищі з потрібними поживними речовина шляхом ультрафіолетового опро­мінення, клонував шпорцеву жабу, ідентичну тій особині, в якої було взяте ядро.

Невдовзі після цього Гьордон, який працював в Оксфордському університеті, вперше зумів клонувати хребетних тварин. У 1968 р., пересаджуючи ядро, взяте з клітин кишечнику жаби, в яйцеклітину, власне ядро якої було зруйноване

Слайд 23. У лютому 1997 р. у Шот­ландії в лабораторії «Рослій» шля­хом імплантації клітинного ядра з клітини молочної залози в незапліднену яйцеклітину клоновано вівцю Доллі. Ця найвідоміша вівця ввійшла в історію людства як символ перемоги сучасної біотехнології. Кінець XX ст. клоновано мишей на Гавайях, телят у Японії.

Клонування тварин для дослідження їх як фабрик органів для людей розвивається прискореними темпами. Ця технологія цікавить учених і компанії тому, що можна отримати багато органів, гормонів і фармацевтичних препаратів.

Не дивлячись на ризик, у кінці 1997 року ,отримали трансплантанти свинячої печінки. Безліч діабетиків були посаджені на свинячу печінку, нирки в апаратах тимчасомвого діалізу.

Проект компанії PPL (США) включає отримання стада корів, що створює людські білки, кроликів з людським кальцитоніном для заміщення кісток. Компанія Pharmino (Нідерланди) синтезує в організмах корів людський лактоферин, який активізує імунну систему.

Корпорація Genzyme Nransgenics i Advanced Cell Technology співробітничають над створенням тварин, які будуть носіями протеїнів у крові і м’ясі. Наприклад, альбумінову сироватку, яка може бути використана для підтримки тканинного балансу крові при опіках.

Незалежно від вигоди й ризику Рада Європи проголосувала за мораторій на клінічне тестування трансплантантів з органів тварин у людину в січні 1999 р.

І, нарешті, 1998 рік. Тривають до­слідження клонування людей.

Так. Нещодавно на сто­рінках зарубіжної преси з'явила­ся інформація про смерть шести­річної Доллі, яка підхопила запа­лення легень, і ветеринари вирі­шили, що гуманніше буде звільни­ти вівцю від страждань і усипити. Прийняти подібне рішення вче­ним, які спостерігали за розвит­ком Доллі, починаючи з чашки Петрі, було нелегко, бо в серед­ньому вівці живуть 11—12 років. Та ще й критики вкотре заговорили про те, щр клоновані клітини збе­рігають не лише генотип своїх прототипів, а й їхній біологічний вік. До 6 з половиною років у Доллі були й артрит, і ожиріння, нарешті, легенева інфекція. Щоправда, у звичайних овець такі захворювання трапляються досить часто, тому справа напевно не в наслідках клонування.

До речі, вівця Матильда, отримана шляхом клонування зі статевої клітини, світовою сен­сацією так і не стала. Матильду спалили, а Доллі стала опудалом у Націо­нальному Шотландському музеї в Единбурзі.
Слово вчителя

Як бачимо, технологія клонування організмів не нова. Так при вегетативному розмноженні рослин одержуємо клони, тобто організми з одинаковою спадковою інформацією. Новизна присутня у можливості клонувати ссавців і людини. Науковці довели, що дану технологію можна буде використати для відтворення природних популяцій вимерлих тварин. Незважаючи на наявність певних проблем і труднощів, перші результати в цьому напрямку вже є.
Учень 6. Повідомленнями про клонування все нових і нових представників тваринного світу здивувати як учених, так і обивателів уже досить важко. Проте повідомлення про вдале завершення робіт із клонування буйвола все-таки зацікавило наукову громадськість. Адже в даному випадку йшлося про імплантацію звичайнісінькій корові заморожених клітин загиблого в зоопарку горбатого бізона, одного з останніх представників виду дикої фауни бамбукових джунглів Індії та Бірми. Щоправда, не зовсім звичайним був сам зоопарк.

У Центрі відтворення рідкісних і зникаючих видів тварин, що міститься в Сан-Дієго, давно вже готуються до експериментів з клонування не тільки вимираючих, а навіть і вимерлих тварин. Зокрема, у розпалі підготовка до клонування іспанського гірського цапа, останній відомий науці представник яких загинув у цьому ж зоопарку рік тому під зваленим буреломом деревом. Його заморожені клітини імплантуватимуться звичайній альпійській козі. Роберт Ланца, віце-президент массачусетської фірми Advanced Cell Technology, яка й здійснює всі ці експерименти, уже всерйоз замислюється над клонуванням мамонта, залишки якого були виявлені торік у Сибіру в крижаній брилі, вік якої сягає 20 тисяч років. У цьому випадку на роль сурогатної матері шукають слониху. У Таїланді вчені намагаються клонувати білого слона короля Рами III, який помер 100 років тому. З 50 тис. диких слонів, що жили в 60-х, у Таїланді залишилося тільки 2000. Хочуть відродити все стадо. Але те, що сучасні антропогенні порушення приведуть до загибелі клонів, це вони не враховують. Музеї, що надихнули фільмами про Юрський період і успіхами клонування, досліджують свої колекції у пошуках зразків ДНК вимерлих тварин.

Хоча Ноа (а саме так назвали клонованого бізончика) прожив лише два дні й помер від звичайної бактеріальної інфекції, експеримент усе ж визнаний вдалим, оскільки під час його проведення була підтверджена принципова можливість використання як сурогатних матерів самок інших видів.
Слово вчителя

Напевно, жодне з досягнень науки не викликало у XX столітті більш бурхливих дискусій, ніж клонування. Можливість створювати генетичні копії людини фактично розділила світ на дві частини: тих, хто «за», і тих, хто «проти». Причому, проти виявилися не тільки більшість релігійних діячів і багато громадських організацій, але й частина наукового світу. Тож заслухаємо, які є думки спільноти щодо даного питання
Учень 7 Слайд 24.

Учені-психологи — противники клонування — стверджують: створення людей з ідентичним генетичним кодом протиприродне й аморальне. На це генетики – прихильники ідеї відповідають, що сьогодні у світі живе 150 мільйонів людей, чий генетичний код не є унікальним. Це — близнюки, у яких набагато більше спільного, ніж у клону та його донора, оскільки близнюки найчастіше ростуть у схожих умовах. Наступне заперечення: клонування зменшує генетичну різноманітність і робить людство більш уразливим у випадку епідемій. Однак прихильники ідеї вважають, що загальна кількість клонів буде дуже незначною через високу вартість процедури клонування й небажання більшості жінок виношувати клонів. Клонування людини перетинається з моральними проблемами сурогатного материнства. У багатьох випадках сурогатне материнство пов’язане з глибокими переживаннями, воно не може не впливати на плід, що розвивається, почуття й особливості поведінки сурогатної матері.

Тим часом статистика стверджує, що із 42 мільйонів родин 47 відсотків бездітні. 15 відсотків подружніх пар бездітні за станом здоров’я. Клонування й сурогатне материнство сьогодні й у майбутньому — це єдиний вихід для мільйонів людей, які бажають мати власну дитину.

Те, що клонування може призвести до створення людей-монстрів як у генетичному, так і в моральному сенсі, заперечують педагоги й психологи. Прихильники стверджують, що в такому розумінні набагато небезпечнішою є генна інженерія, оскільки в цьому випадку ДНК не копіюється, а модифікується. Клонування прирівнюється до прийняття на себе ролі Бога, вважають представники релігійної опозиції . Прихильники ідеї відповідають, що святі тексти не містять явної заборони на клонування й нагадують, що будь-яке відкриття в галузі медицини спочатку викликало аналогічні заперечення з боку релігійних діячів. Сьогодні церква толерантно ставиться до багатьох досягнень у медицині (наприклад до пересадження органів і тканин). Прихильники клонування стверджують, що переваги, які дає людству це досягнення науки, при розумному регулюванні значно переважать негативні наслідки. Людський клон — це всього-на-всього близнюк донора ДНК, відстрочений за часом. Клоновану людину протягом 9 місяців буде виношувати жінка, вона буде народжуватися й виховуватися в прийомній родині, досягне повноліття через 18 років, тому небезпека появи двійників неможлива. Клонування можна проводити тільки за згодою донора. Жінка, яка має виношувати клоновану людину, робить це добровільно, з нею підписують контракт. Прихильники ідеї вважають, що клонування дасть змогу бездітним родинам мати дітей, а суспільству — відтворювати генетичну інформацію видатних особистостей: акторів, учених, спортсменів, композиторів, музикантів.

На думку юристів, клони людини можуть зробити великий внесок у науковий прогрес й культурний розвиток.

В окремих випадках, коли передбачаються можливі зловживання, їм можна запобігти за допомогою вузькоспрямованого спеціалізованого законодавства. Спираючись на здоровий глузд і розумне законодавство, клонування людини не є, на думку деяких юристів, тим, чого треба боятися. Прихильники клонування людини пропонують підтримувати наукові дослідження, що прискорять рішення проблеми. Геніальні люди — це найбільша цінність світу. Клонування людини дозволить зберегти генетичну інформацію цих людей.

Результатом цих дискусій стала законодавча заборона експериментів з ембріональними клітинами в одних країнах (Німеччина), в інших (Великобританія) вони, навпаки, призвели до того, що експерименти з клонування людини були офіційно дозволені владою.
Учитель Ставлення суспільства до проблем породжених сучасною біотехнологією поступово змінюється. Під впливом інформаційного пресингу спостерігається поступовий перехід від несвідомого заперечення до розуміння клонування, генної інженерії як невід’ємного елементу прогресу науки. Вам, поколінню біотехнологічного віку, було корисно дізнатись про проблеми моральні, етичні, правові, що виникають у зв’язку з проникненням біотехнологій у життя людей.

Сьогодні ми торкнулись таких проблем, на які людство ще не має готових відповідей.
V.Узагальнення знань учнів

1.Тестові завдання Слайд 25.

Рефлексія. Слайд26

Продовж речення.

  • Клонування – це…

  • Клон – це…

  • Отримання першого клонованого організму відбулося у …

  • У наш час вже клонували таких тварин…

  • Забороненим є клонування…

  • Клонування може вирішити такі проблеми,..

  • Ембріотехнологія – це…




  1. Чи сподобалося вам брати участь у пошуковій роботі?

  2. Дізналися про щось нове і цікаве на уроці?




  1. Що нового ви дізнались на уроці? З якими новими поняттями ознайомились?

  2. Чи вдалось нам досягти очікуваних результатів уроку? Чому ви так вважаєте?

  3. Що сьогодні на уроці було для вас важливим? Що було найцікавішим?


VІ. Домашнє завдання Слайд27.
VІІ. Підсумки уроку. Слайд28

Вправа « Подарунок другу » Підсумок роботи за кольоровими смайликами. Оцінити роботу своїх однокласників за активністю на уроці, вручивши смайлик відповідного кольору.

Я вам всім бажаю здоров’я. До побачення.
Метод Рефлексії

Критерії самооцінки роботи учня



Зміст діяльності


1


2


3


4

1.

Поведінка на уроці

Я був неуважний, не виконував вказівок учителя, заважав іншим, порушував правила техніки безпеки

Я був неуважний, не завжди виконував вказівки вчителя, іноді заважав іншим

Намагався працювати, але час від часу відволікався на сторонні справи

Був уважний весь урок, працював, незважаючи на перешкоди



2.

Необхідність цієї теми для мого подальшого навчання та діяльності

Матеріал, що вивчався на уроці, мені не потрібен для подальшого навчання та майбутньої роботи

Матеріал, що вивчався на уроці, мені не потрібен для подальшого навчання та майбутньої роботи, проте вивчати його цікаво для підвищення рівня самоосвіти

Матеріал, що вивчався на уроці, мені може знадобитися для подальшого навчання або роботи, проте я не дуже в цьому впевнений

Матеріал, що вивчався на уроці, мені потрібен для подальшого навчання або роботи

3.

Емоційний стан

Я дуже стомився, мені нецікаво, почувався некомфортно

Було цікаво, проте дуже складно, потребую додаткового пояснення

Було цікаво, почувався комфортно

Настрій піднесений, мені було цікаво, хочу продовження

4.

Рівень сприйняття теми

Тему не зрозумів, із завданням не впорався

Зміг виконати більшу частину завдання за допомогою вчителя та товаришів, зрозумів не все

Все зрозумів, практично все виконував самостійно, в окремих випадках звертався по допомогу

Все зрозумів, виконував завдання самостійно, допомагав товаришам


Таблиця для самооцінки

Прізвище та ім’я

Дата проведення уроку

Оцініть за 4-и бальною шкалою свою роботу на уроці



Зміст діяльності

Оцінка

1.

Поведінка на уроці




2.

Необхідність цієї теми для мого подальшого навчання та діяльності




3.

Емоційний стан




4.

Рівень сприйняття теми









поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок з української мови на тему : «Поширені І непоширені звертання....
Тип уроку : урок вивчення нового матеріалу із використанням випереджуючого навчання

Уроку: вивчення нового матеріалу. Обладнання та матеріали
«оздоровчі системи», «оздоровче харчування»; навчити порівнювати сучасні та традиційні системи харчування

Тема: «Засідання суду у справі «Українська: предмет гордості чи сорому?»»
...

Конспект; виховувати в учнів любов І повагу до українських митців....
Учитель: Хто із поетів літературного об’єднання «Ланка» радив із розумінням сприймати художні твори, в яких відтворено сторінки нашої...

Урок вивчення нового матеріалу із застосуванням ікт. Обладнання:...
Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»

Урок вивчення нового матеріалу. Методи та прийоми: бесіда, розповідь, «Уявний мікрофон»
Тема. Т. Шевченко. Україна часів Т. Шевченка. Розповідь про поета, його дитинство.«За сонцем хмаронька пливе». ( 5 клас)

Урок вивчення нового матеріалу
Мета: забезпечити усвідомлення учнями значення мови як основного засобу спілкування, формування думки й пізнання; усвідомлення значення...

Урок вивчення нового матеріалу. Використані інноваційні методи навчання...
Розкриття нескореності душі, всеперемагаючої сили любові до життя мужньої доньки України – Лесі Українки у поезії „Давня весна” через...

Тестові завдання для тематичних контрольних робіт з геометрії у 10 класі
...

Урок вивчення нового матеріалу. Обладнання: матеріали для підготовки...
Мета: познайомити учнів, як І коли в Україні виник професійний «театр корифеїв», навести конкретні приклади зв'язку українського...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка