Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Розвиток творчих здібностей на уроках української мови та літератури

Розвиток творчих здібностей на уроках української мови та літератури





Сторінка1/3
  1   2   3
Управління освіти адміністрації Орджонікідзевського району

Харківської міської ради

Харківська гімназія № 163

Харківської міської Харківської області

С.Ю. Пилипчук

пилипчук с

Розвиток творчих здібностей

на уроках української мови та літератури


Харків 2013
Рекомендовано методичною радою

методичного центру управління освіти

адміністрації Орджонікідзевського району

Харківської міської ради

Протокол №  4 від 28. 12. 2013


Рецензенти: Кобзєєва Т.А., заступник директора з навчально – виховної роботи , спеціаліст вищої категорії, учитель світової літератури , англійської мови

Автор: Пилипчук С. Ю. , учитель української мови та літератури, спеціаліст другої категорії



Розвиток творчих здібностей на уроках української мови та літератури. – Харків, 2013.



У збірнику вміщено теоретичні та практичні відомості щодо розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури
ЗМІСТ

  1. ВСТУП 4

  2. РОЗДІЛ № 1. ПСИХОЛОГО –

ПЕДАГОГНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО

СТАНУ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 7

    1. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ 7

    2. ЧИННИКИ , ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ 14

  1. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ З УЧНЯМИ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ 16

    1. ПРОБЛЕМНІ ЗАДАЧІ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 16

    2. САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ 26

    3. ТВОРЧІ МЕТОДИ, ЯКІ АКТИВІЗУЮТЬ РОБОТУ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ 33

    4. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ У РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ 36

  1. ВИСНОВКИ 66

  2. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 74



  1. ВСТУП

У кожній дитині треба побачити

питання, ту божу іскру, яку

вихователь завдяки мистецтву

виховання, пройнятого любов’ю, має

вирішувати доти, доки ця дитина не

знайде саму себе.

Рудольф Штайнер.

Продовжуючи себе у своїх дітях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо час. Дух часу, взаємини між людьми – все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ довірив своє майбутнє.

Василь Сухомлинський.

На сучасному етапі розвитку нашої держави постала проблема відродження й перебудови національної системи освіти «як найбільш важливої ланки у вихованні свідомих громадян Української держави» (Державна національна програма «Освіта»). Тому особливої актуальності набувають проблеми формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння гуманістичними цінностями , нормами демократичної культури.

Тому вважаємо, що головна мета школи – збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини, виховати людину з широким розумінням своїх обов’язків, з незалежним високим розвиненим розумом, таку людину, яка проведе в життя свою незалежну думку. Ця людина має бути творчою та успішною. А нова школа – школою творчості та успіху.

Діяльність учителя української мови та літератури повинна бути спрямована на створення такої системи, головна мета якої – максимальний розвиток творчих здібностей учнів.

Основними принципами в досягненні цієї мети вважаємо :

  • Принцип творчої діяльності, самодіяльності та самостійності учнів.

У процесі навчання виявляємо творчі сили дитини, розвиваємо її самостійність у пошуку істини шляхом залучення до різних видів творчої діяльності. Узгоджена з віком творча діяльність сприяє підвищенню мотивації до навчальної праці, розвитку інтелекту, максимальному розвитку здібностей.

  • Принцип демократизації.

Це співробітництво педагога та учнів, відхід від авторитарного стилю.

  • Принцип гуманізації взаємин педагога та учня.

Сприйняття особистості учня, як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності.

Кредо : Людина така, в яку себе вірить !

  • Збереження комфортних умов для розвитку творчих здібностей, реалізації їх природних компетенцій, прагнення й здатності до зростання.

  • Різнопланова інтелектуальна підготовка особистості, яка сприяє орієнтації в суспільстві, розв’язанню життєвих проблем.

Завдання :

  • Створення умов для самореалізації та саморозвитку особистості.

  • Забезпечення реалізації нових підходів до організації навчально-виховного процесу :

а) гуманістичного ;

б) організаційно - діяльнісного ;

в) особистісно орієнтованого.



  1. РОЗДІЛ № 1. ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

    1. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ

Проблема творчості стала в наші дні найактуальнішою, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів в процесі шкільного життя та подальшого навчання у ВНЗ здобуває одне з найважливіших значень.

Слово «творчість» в останні десятиліття входить до множини найбільш вживаних слів фахівцями різних галузей. Але, як свідчить практика, використовується воно не завжди коректно. Очевидно, що проблема розвитку творчих здібностей учнів не може бути розв'язана без чіткого розуміння поняття творчості.

Генезис поняття творчості:

У психологічній літературі відмічаються перші спроби створення теорії творчості. В часі вони припадають на межу між XIX та XX століттями. Одним із перших авторів теорії творчості був С. О. Грузенберг. Бурхливий розвиток природничо-математичних наук, який повів за собою розвиток техніки (згадаймо хоча б період промислової революції в Європі), показав світу факти справжньої творчості і в даній сфері діяльності людини. Витвори техніки, технологій вже настільки впливали на життя людей, їх свідомість, що не могли не привернути до себе уваги тих, хто вважав, що творчість характерна лише для гуманітарної сфери. Особлива увага до творчої діяльності людини в галузі науки та техніки з'явилась після запуску в жовтні 1957 року першого штучного супутника Землі, а згодом і польоту в квітні 1961 року першого космонавта. Ці практичні здобутки людей стали цінним підтвердженням можливостей їх творчих здібностей, що спонукало до більш активних пошуків, спрямованих на розкриття механізму самої творчості.

У наш час поняття творчість є категорією цілого ряду наук: філософії, психології, педагогіки та ін.

У філософському словнику дається таке означення творчості: "Творчість - процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності".

Звідси виходить, що лише завдяки творчій діяльності людей можливий розвиток науки, техніки, мистецтва, освіти, державності і всього іншого. Саме завдяки творчості можливий будь-який прогрес.

Психолог А. Г. Спіркін розглядає творчість як "мислительну і практичну діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, встановлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу та духовної культури...". Як бачимо, дане визначення творчості вже прямо стосується вищого (творчого) рівня пізнавальної та наукової діяльності.

"Творчість, - пише М. М. Амосов, - це створення нових моделей та втілення їх через функціональну активність в матеріальні речі або ж у матеріальні моделі - книги, малюнки і т. д".

Н. Роджерс, яка займається експресивною терапією, прагнення людини творити пояснює тим, що "творчість подібна волі, спробувавши її одного разу, ти вже ніколи більше не зможеш жити без неї. Це трансформуючий, цілющий процес.

«... Коли накладаються обмеження на нашу творчість, ми хворіємо, стаємо напруженими, тупіємо".

Усвідомлюючи, що питання розвитку творчої особистості та творчих здібностей особливо гостро постає в сучасній школі, кожен педагог повинен працювати над цією проблемою.

Завданням роботи є впровадження інтерактивних методів та прийомів для того, щоб стимулювати й розвивати творчі здібності учнів, формувати творчу особистість школярів.

Робота з дітьми щодо впровадження цього завдання полягає в тому, щоб виявити ці творчі здібності та задатки. На уроках української мови та літератури повинні мати місце творчі диктанти, завдання, складання та розігрування діалогів на задану тему, створення віршів за опорними словами або початком. Все це активізує, а також стимулює розум, надихає на творчі думки.

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, « яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники».

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі « Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...». Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Про творчість говорять і пишуть багато. І на це є свої причини. Розвиток суспільства у нових умовах ставить завдання-формування творчого потенціалу особистості. Але саме поняття "творчість" кожен з нас розуміє по-різному. Для одного учителя творчий підхід до навчання - це здібність учня творчо розвивати та доповнювати його (вчителя) точку зору. А для іншого - це вміння учня мати й відстоювати іншу (часто протилежну) точку зору. А що ж таке творчість з наукової точки зору?

Творчість - це сукупність різних здібностей людини.

Творче мислення - це своєрідний експеримент індивідуального характеру з використанням традиційного логічного мислення та фантазії. При творчій роботі відбувається кілька складних розумових процесів, але людина цього не усвідомлює. Зазвичай, людина не замислюється над тим, якими здібностями вона володіє. Тому змалку необхідно спонукати дитину до участі в різних заходах, що сприятимуть розвитку її творчих здібностей.

2.2 ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ

Завдання курсу української мови широкі та багатогранні. По-перше, учні повинні ознайомитися з мовою як об’єктивною реальністю, усвідомити, її роль у суспільному житті, засвоїти лінгвістичні поняття, зрозуміти структуру мови на всіх рівнях її будови, різноманітність і багатство мовних засобів. По-друге, необхідно повсякденно розв’язувати і практичні питання, що полягають у дотриманні законів і норм літературної мови, у збагаченні словникового запасу учнів, у розвиткові їх мислення, у виробленні навичок правильно, виразно, образно висловлювати думки і почуття. Тому розвиток творчих здібностей учнів — важливий складник вивчення рідної мови в будь-якому закладі освіти.

Методична наука вже на початку свого становлення розглядала питання розвитку творчих здібностей у тісному зв’язку з усіма елементами навчання й виховання.

Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально - психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок — усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні.

Нерідко учні втомлюються під час роботи, їм необхідна певна розрядка, додатковий стимул праці, ненав’язливе заохочення. Прочитавши казку, байку, загадку, жарт тощо, учитель зможе внести "свіжий струмінь" в урок, не відступаючи від теми.


  1. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РОБОТИ З УЧНЯМИ

ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

    1. ПРОБЛЕМНІ ЗАДАЧІ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

У сучасних умовах проблемі творчості і творчих здібностей особистості приділяють увагу педагоги, соціологи, психологи. Вітчизняні психологи переконливо довели, що задатки творчої здібності властиві будь - якій людині, будь - якій дитині. Не менш важливим є висновок психолого-педагогічної науки про те, що творчі здібності необхідно розвивати з раннього віку. Якщо ж дитину з перших років не привчати до творчої діяльності, то втрати від цього важко буде виправити в наступні роки. Отже,  розвитку творчих здібностей дітей слід приділяти увагу з раннього дитинства. Над проблемою розвитку творчих здібностей працювали багато науковців. Різні аспекти цього питання розглядалися у працях Л. Виготського, Г. Костюка, Т. Кудрявцева, Л. Леонтьева, А. Пономарьова, М. Левітова, В. Сидоренка.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі переважає репродуктивне навчання. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони «встигають». Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв’язання творчих задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти.

Процес навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема навчальної. На уроках і практичних заняттях з української мови до того ж здійснює підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння.

Разом з теоретичними задачами вчитель повинен використовувати і практичні задачі, які можна виконати у матеріалі. Це, безумовно, правильно, оскільки практична перевірка теоретичного рішення забезпечує закріплення його у пам’яті, формує в учнів упевненість у важливості і необхідності теоретичних знань та своєї праці. Але, на жаль, використання творчих задач ще не набуло широкого застосування у практиці навчання. Інколи вчителі додатково пропонують учням, які раніше за інших виконали завдання, окремі вправи.

У формуванні знань і вмінь важливу роль відіграє систематичний контроль за діями і операціями учнів із зазначенням помилок і досягнень. Але успішність пошуку правильних засобів виконання тих чи інших дій залежить не тільки від зовнішнього контролю та оцінки, але й від самоконтролю. На засвоєння нових умінь великий вплив мають попередній досвід та знання. Чим більша в учня база попередніх знань та вмінь, тим швидше він оволодіє новими вміннями та пристосується до роботи в нових умовах, до вирішення нових творчих задач. Творчий характер задачі для учня залежить від його підготовки до розв’язання подібних задач. Тому одна і та ж задача для одного учня є творчою, а для іншого – ні. Більш того, для одного і того ж учня певна задача в різний час може мати різний рівень складності. Якщо учень не володіє необхідним мінімумом інформації або не може використати на практиці раніше засвоєну інформацію, то задача для нього стає не творчою, а просто непосильною. Задача не є творчою і в тому випадку, якщо учень добре володіє алгоритмом її розв’язання.

Для опанування раціонального способу розв’язання творчих задач важливе значення має послідовне виконання певних розумових дій. А для цього необхідно навчити школярів аналізувати задачу, чітко виділяти в ній дані, відомі та невідомі елементи і умови, розчленовувати процес розв’язання на окремі етапи з використанням відповідних алгоритмічних, напівевристичних, евристичних прийомів тощо. Приступаючи до розв’язання творчої задачі, учень повинен добре зрозуміти та наочно уявити її зміст, визначити її приналежність до одного з відомих класів задач.

Проблемна ситуація виникає на основі усвідомлення суперечності між уже пізнаним і тим, що повинно бути засвоєно. постановка перед учнями проблеми вимагає, щоб вони знайшли шляхи її розв’язання .

Виділяють такі етапи: 

1. Постановка завдання перед учнями завдання;
2. Вибір можливих шляхів розв’язання пізнавального завдання;

3. Обґрунтування учнями своїх суджень;
4. Остаточна відповідь на поставлену проблему.
Проблемна ситуація може виникнути сама по собі і розв’язатися вчителем, учнями чи спільними зусиллями. Найчастіші випадки:

1. При зіставленні протилежних висловлювань двох літературних критиків про один і той же твір, ліричного героя, майстерність художнього зображення – не слід допускати суб’єктивізму учнів в оцінюванні мистецьких явищ.
2. Необхідність активної пошукової діяльності учнів виникає і тоді, коли є суперечність між об’єктивним змістом і його художнім зображенням – щоб збудити розумову активність демонструються фільми, ілюстрації, музичні інтерпретації.

3. Якщо суперечність закладена в самому змісті твору (суперечливі образи, напр., Чіпка).

4. При зіставленні життєвих явищ, покладених в основу художнього твору, та їх змалювання письменником чи творів, написаних на споріднені твори.

Характер проблемних завдань диктується метою, яку необхідно досягти на уроці. Вони повинні бути важливими передовсім з погляду формування в учнів світогляду, моральних переконань, виховання навиків аналізу художнього твору.  До проблемних завдань слід звертатися і під час опитування, і під час пояснення нового матеріалу, їх можна ставити в процесі ознайомлення з біографією письменника, аналізу художніх творів, опрацювання оглядових тем , літературно-критичних статей, з’ясування оглядових тем. 

За своїм характером проблемні запитання є завжди пізнавальними , проте одне й теж запитання може сприйматися то як дидактична проблема , що вимагає вирішення шляхом пошукової діяльності, то як завдання , розраховане на репродуктивне відтворення знань. усе залежить від того, на якому етапі вивчення ставиться воно перед учнями. 

Проблемні запитання можуть бути різними і з погляду інтенсивності розумових зусиль, які необхідно прикласти для розв’язання. Проблемний підхід у навчанні вимагає врахування можливостей учнів, повинен ускладнюватись з кожним роком ( щоб було цікаво) і проводитись як в старших, так і середніх класах. Крім того вчитель повинен не лише викликати проблемну ситуацію , а й спрямувати міркування учнів, уміло і тактовно зіставити різні точки зору, надати дискусії гостроти.

Вчитель може сам ставити проблему і вирішувати її , демонструючи шлях наукового пошуку - це проблемний виклад матеріалу.

Ефективність вища, коли учні самі розв’язують проблему. Іноді на проблемі може триматися вивчення всього твору.

Пошуково – частковий рівень – коли вчитель пояснення матеріалу здійснює інформаційним шляхом, на певному етапі ставить проблемні запитання.

Постановка проблемних запитань повинна бути педагогічно виправданою, дискусія повинна бути не заради дискусії, а щоб глибше проникнути у твір.

Успішно організувати проблемно-пошукову діяльність учнів можна за таких умов:

1. Створити проблемну ситуацію, яка викликала б пізнавальний інтерес, активізувала б думку учнів на її розв’язання.

2. Так диференціювати пошукову діяльність школярів, щоб вона скорочувала час пізнавального пошуку, раціоналізувала їхнє мислення.

3. Обговорити розв’язання диференційованих пізнавальних задач.

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв’язує пізнавальну задачу, а діти запам’ятовують хід її розв’язання. Наприклад, під час вивчення правопису особових закінчень дієслів п’ятикласникам пропонується визначити, як правильно написати – бачиш чи «бачеш», ловиш чи «ловеш». Так створюється проблемна ситуація, вийти з якої самостійно через недостатність запасу знань учні не спроможні. Тому проблему розв’язує вчитель, залучаючи, наскільки можливо, у процес розв’язання школярів. Хід розв’язування такий:

1. Постановка дієслів у 3-й особі множини для визначення дієвідміни. Однак невідомо, як писати – вони бачать чи «бачуть». Таким чином, учні переконуються, що звичний для них спосіб визначення дієвідміни не дає бажаних наслідків, а отже, потрібно шукати інші шляхи.

2. Постановка дієслів у початковій, тобто неозначеній формі.

3. Визначення кінцевого голосного основи інфінітива.

4. Виведення правила про поділ дієслів на дієвідміни за неозначеною формою.

5. Встановлення правильного написання дієслів, тобто розв’язання проблеми.

6. Відтворення всього ходу роботи за допомогою запитання: «Як ми дійшли цього висновку?».
На далі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності у розв’язанні задач, диференціюючи при цьому процес пошуку. Різноманітні способи і прийоми диференціації в основному можна звести до диференціації за ступенем складності пропонованого завдання і за ступенем самостійності його виконання. У першому випадку пропонуються завдання, які вимагають узагальнень і висновків різної глибини; завдання, розраховані на різний рівень теоретичного узагальнення виконуваної роботи, завдання репродуктивного і творчого характеру.

Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей учитель повинен максимально активізувати їх розумову діяльність. Як уже зазначалось, проблемні ситуації є одним з важливих засобів формування і розвитку творчих здібностей учнів. Для цього необхідно згадати раніше засвоєні та придбати нові знання та вміння, ліквідувати невідповідність між науковими та практичними знаннями й уміннями. Учитель використовує проблемні ситуації, для розв’язання яких учням необхідно застосовувати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах. Цей методичний прийом дозволяє залучати до розв’язання проблеми весь клас. Тобто учням необхідно вибрати з набутої системи знань ті, які дозволять успішно вирішити поставлену задачу. Аналіз проблемної ситуації, використання раніше засвоєних та нових знань (довідкова література) дозволяє учням успішно розв’язувати проблемні задачі, а отже, розвивати їхні творчі здібності.


    1. САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ

Сформована пізнавальна активність учнів є необхідною, але не достатньою умовою розвитку творчої особистості. Другою важливою умовою ефективності навчального процесу та розвитку в учнів творчих здібностей є самостійна робота.

На сучасному етапі розвитку освіти відбувається значне підвищення ролі самостійної роботи учнів. Пов'язано це з відомими причинами :

а) великим потоком інформації;

б) коротким проміжком часу, який дається на опанування цієї інформації;

в) зменшенням кількості навчальних годин з літератури, що призводить до скорочення навчальних програм.

У зв'язку з цим педагогічні колективи працюють над тим, щоб учні навчились самостійно працювати, систематично поновлювати свої знання, орієнтуватись в потоці наукової інформації. Диференціація вивчення наук дає можливість систематично залучати учнів до самостійної пізнавальної діяльності на різних етапах навчання.

Вся система роботи з вивчення наук спрямовується на формування в учнів уміння самостійно ставити проблеми, розв'язувати їх, шукати шляхи практичного застосування здобутих результатів.

Сьогодні учні отримують інформацію з різних джерел. При навчанні необхідно створювати такі умови, щоб у учнів виникала особиста зацікавленість в отриманні знань, незалежно від того, ким вони стануть в майбутньому. Важливо не тільки "передати знання", а навчити вчитись. Саме цьому сприяє організація самостійної роботи учнів в процесі навчання. Самостійно здобуті знання самі цінні, бо вони сприймаються свідомо з самого початку, при цьому не має значення, що все це відбувається з прихованою допомогою вчителя. Кожен вчитель повинен стимулювати учнів самостійно і наполегливо пізнавати явища та закони, щоб вони змогли в майбутньому аналізувати світ через призму своїх знань.

Самостійна робота має ще одну важливу навчально-виховну функцію – вона допомагає розвинути в учнів творчі здібності, інтерес до досліджуваних явищ навколишнього світу. Без самостійної роботи учнів важко підтримувати інтерес до вивчення предметів.

Самостійність, як характеристика діяльності учнів у певній учбовій ситуації являє собою здібність досягати мету діяльності без зовнішньої допомоги. Специфічність такої форми діяльності полягає у зближенні психології мислення і психології навчання.

Організація самостійної роботи учнів має відповідати таким основним методичним та дидактичним вимогам:

1) посильність самостійної роботи для учнів;

2) дотримання принципу свідомості при її виконанні;

3) організація самостійної роботи за визначеною схемою;

4) підготовка учнів до виконання самостійної роботи:

- чітке інструктування учнів щодо цілей та завдань роботи,

- надання учням теоретичної бази, необхідної для початку самостійної роботи (для цього застосовується лекційна форма навчання),

- озброєння їх необхідними навичками для її виконання,

- постановка перед учнями завдань, розв'язання яких потребує розумових зусиль;

5) безпосереднє спостереження вчителем за виконанням самостійної роботи, надання дітям допомоги у разі потреби;

6) прищеплення учням навичок самоконтролю під час роботи;

7) здійснення індивідуального підходу до учнів у процесі організації самостійної роботи.

Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від досвіду вчителя, максимально чіткої організації і контролю, раціонального планування часу і відповідно матеріально-технічного забезпечення навчального процесу.

Зрозуміло, що всі навички, які сформуються в учня під час самостійної роботи, знання, які він здобуде, творчі здібності, які він розвине, допоможуть йому в подальшому навчанні та у житті. 

Самостійність та якість творів у великій мірі залежить від сформульованої теми. Щоб підвести учня до глибоко розуміння теми, слід користуватися різними методичними прийомами: інструктаж щодо об’єму теми; поради щодо змісту; попередні розмови про факти, явища, предмети, які стосуються теми; бесіди за картиною; читання віршів, оповідань тощо. У практиці деяких мовників використовуються пам’ятки, що містять у собі загальні вказівки щодо проведення твору.

Для формування навичок самостійного викладу думки усно та на письмі виключно велике значення має опрацювання учнями своїх творчих робіт. У методичній літературі відомий такий прийом роботи над творами, як виправлення їх. Звичайно, це ефективний засіб навчання, особливо якщо виправлення проводиться в присутності автора. Він, по-перше, привчає до копіткої роботи над темою, по-друге, педагог може проявити індивідуальний підхід до кожного. Нарешті, якщо викладач лише вказує на недоліки роботи, не виправляє їх, він не глушить ініціативи, а навпаки, розвиває її.



    1. ТВОРЧІ МЕТОДИ, ЯКІ АКТИВІЗУЮТЬ РОБОТУ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  • Стимулювати бажання учнів працювати самостійно.

  • Заохочувати до роботи над проектами, запропонованими для роботи самими учнями.

  • Переконувати учнів у тому, що вчитель є їхнім однодумцем.

  • Заохочувати до максимальної захопленості у спільній діяльності.

  • Виключати будь-який тиск на дітей, створювати атмосферу "відвертості".

  • Надавати дитині свободу у застосування своїх здібностей.

У своїй роботі кожний педагог повинен користуватися такими заповідями :

  • Кожна дитина талановита.

  • Кожна дитина має право на помилку.

  • Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

У таких умовах педагог повинен бути :
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

«Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та...
Що найважливіше в учительській праці? Знати дитину. Легше любити увесь світ, ніж одну дитину. Виховання лише тоді стає реальною силою,...

Інноваційні технології розвитку творчих здібностей учнів на уроках...
Продовжуючи себе у своїх дітях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо час. Дух часу, взаємини між людьми – все це залежить від...

На уроках англійської мови
Метод проектів як спосіб розвитку творчих здібностей школярів на уроках англійської мови

Розвиток
Розділ І. Науково-теоретичні основи розвитку творчих здібностей учнів

Випуск 2 Методичні нотатки «Крок в урок»
Застосування технології особистісно зорієнтованого навчання та її вплив на розвиток інтелектуально-пізнавальних І творчих здібностей...

«Антична лірика», де я була членом журі. Діти, перевдягнуті у костюми,...
«Використання сучасних технологій навчання на уроках світової літератури як умова формування особистісно-орієнтованого підходу до...

Нвк «зош І-ІІІ ступенів дитячий садок» с. Познанка Перша Портфоліо
«Розвиток основних компетентностей учнів на уроках української мови, літератури та в позаурочний час методом проектування»

«Учитель року 2015» Хоменко Наталія Василівна, вчитель української мови та літератури
«Інноваційні методи роботи з обдарованими дітьми на уроках української мови та літератури»

Орієнтовна тематика творчих робіт та проектів для вчителів української...
Активні способи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з української мови

На уроках української мови
Янчук Л. О. Використання ігрових технологій на уроках української мови (на прикладі вивчення теми «Іменник як частина мови» у 6 класі)....



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка