Пошук по сайту

Література  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Урок засвоєння нових знань І формування на їхній основі вмінь І навичок

Урок засвоєння нових знань І формування на їхній основі вмінь І навичок







Тема. Чарльз Діккенс (1812-1870). Життєвий і творчий шлях. Творчість письменника як одна з вершин англійської літератури, реалістичні та романтичні тенденції в його прозі.

Мета: охарактеризувати творчість Ч. Діккенса як одного з провідних представників соціальної прози XIX ст.; поглибити знання про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника; розвивати знання учнів про романтичні й реалістичні традиції в літературі на прикладі творчості Ч. Діккенса; пробуджувати інтерес до творчої спадщини письменника.

Обладнання: фотографії, репродукції портретів Ч. Діккенса, мультимедійна презентація "Вулицями Лондона", документальний фільм "Діккенс"

Т и п у р о к у: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь і навичок.

Хід уроку

Я робив і робитиму все, на що здатна

людина, аби наполегливістю, терпінням,

невпинною працею прокласти собі шлях.

Ч. Діккенс

І. Мотивація навчальної діяльності.

  • Мультимедійна презентація «Вулицями Лондона».

  • Бесіда.

Зображення якого міста ви щойно переглянули?

  • Які відомі архітектурні пам'ятки вказують на те, що це Лондон?(Біг Бен, Будинок Парламенту, Вестмінстерське абатство, Лондонський тауер, Букімгенський палац(резиденція), колона Нельсона.

  • Творчість яких письменників належить до англійських національних культурних надбань (Байрона, Джека Лондона, Роберта Бернса, Даніеля Дефо, Джонатана Свіфта

Слово вчителя. Письменник, про творчість якого ми сьогодні починаємо розмову, міг годинами блукати вулицями Лондона. Та не серед визначних архітектурних шедеврів, а в лондонських нетрях він отримав своє справжнє виховання. Так майбутній письменник створив у своїй уяві літературний Лондон. Він — визначний письменник-урбаніст і тонкий психолог — проклав шляхи своїм героям, побувавши у всіх закутках великого міста раніше за них. На сторінках 16 діккенсівських романів, численних оповідань, нарисів, есе виник монументальний образ Лондона.

II. Робота над темою уроку.

  • Презентація теми, мети, епіграфа уроку.

  • Словникова робота:

урбанізм -зображення описання великих міст, динаміки їхнього життя

вакса - чорна мазь для чищення шкіряного взуття

Лендпорт - місто, де народився Ч. Діккенс

Гілберт Честертон - британський письменник, літературний та мистецький критик

  • Актуалізація опорних знань.

  • Який твір Чарльза Діккенса ви вивчали на уроках світової літератури в 6 класі?(після відповіді слайд)

  • Які враження залишилися у вас після прочитання «Різдвяної пісні в прозі»?

  • Яка головна думка повісті?(Прагнення творити добро, віра в дива)

  • Це твір реалістичний чи романтичний?

  • Назвіть наявні ознаки реалізму та романтизму в «Різдвяній пісні в прозі».(Реальне: деталі побуту, зображення суспільного ладу Англії, життя вбогих і знедолених. Романтичне:подорож Скруджа в часі, перехрещення часу і простору, спілкування з духами).

Чи можна судити про характер людини за написаним нею твором?

Слово вчителя. «Різдвяна» філософія Діккенса стала основою його романтичного сприйняття світу. І в подальшому житті, хоч якою б реалістичною, багатогранною була картина суспільства в його романах, хоч якими глибокими були б психологічні прозріння письменника, в книгах Діккенса завжди залишалося місце «різдвяному» ставленню до життя, надії на досягнення ідеалу наперекір усім соціальним фактам і аргументам розуму.

• Актуалізація опорних знань.

Які сторінки біографії письменника вам відомі з уроків світової літератури у 6 класі та з уроків англійської мови ?

  • Перегляд докуменального фільму "Чарльз Діккенс". Ознайомлення з матеріалом про життєвий шлях письменника.

  • Бесіда

- Назвіть головні віхи життєвого і творчого шляху Чарльза Діккенса.

  • Які сторінки біографії письменника вас особливо зворушили?

  • Які життєві події мали найбільший вплив на формування Чарльза Діккенса як письменника?

  • Яку роль відіграла сім'я у його розвитку?

  • Якою ви уявляєте родину Діккенсів?

Виразне читання вчителем уривків із книги Хескет Пірсон «Діккенс».

«Ось сімейний портрет Діккенсів... Місіс Діккенс-старша (мати Чарльза) була тверезою, розсудливою дамою зі стомленим, побляклим обличчям, а Джон Діккенс (батько письменника) - вгодованим, модно одягненим паном з помітною схильністю до витіюватих фраз і піднесених почуттів.

Місіс Діккенс-старша обожнювала танцювати, і, хоча Чарльза злегка судомило, коли він бачив свою матінку за таким грайливим заняттям, він сам інколи танцював з нею. Містер Джон Діккенс, за власним зізнанням, був оптимістом. Він говорив, що схожий на корок: загонять під воду в одному місці, а він як ні в чому не бувало бадьоро вистрибує в іншому. З Чарльзом, у якого постійно змінювався настрій, родичам було не дуже затишно: він міг бути сердечним і веселим, а за мить ставав розгубленим, замкненим».

Робота з текстом "Основні риси світогляду і художньої системи". Ознайомлення з матеріалом.

Основні риси світогляду і художньої системи. Читачі люблять Діккенса тому, що він був митцем величезного, незвичного таланту, окриленого добротою і щирою любов’ю до людей. Його доброта була не споглядальною, а активною, дійовою. Письменник добре знав життя і бачив у ньому все темне, зле й гидке, однак намагався зберегти оптимізм. Він показував перевагу добра в людині, дарував читачеві великий заряд радості та сміху, які так часто освітлюють сторінки навіть найсумніших його творів. Як писав відомий англійський письменник Дж. К. Честертон: «Пафос всієї його творчості - радість життя, а художнє перебільшення - цілком необхідна властивість великої літератури радості».

Письменник приваблює читача і своїм гумором, і своєю всюдисущою іронією. Пригоди містера Піквіка викликають веселий сміх, а, наприклад, «Американські нотатки» та «Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта» сповнені злої ущипливої іронії. Діккенс був великий майстер сміху в усіх його проявах та нюансах - сміху теплого й дошкульного, ніжного й викривального. Йому були однаково підвладні поблажливий жарт і сатира чи сарказм. Він, як ніхто, вмів розібратися у психології негідників і святенників. На протиставленні зовнішньої пристойності та внутрішньої підлості побудовані десятки негативних образів у його книжках. Образи негідників у нього такі виразні, що запам’ятовуються назавжди. Це зловісні лиходії Скрудж («Різдвяні оповідання») і потвора Квілп («Крамниця старожитностей»), втілення корисливості та підступності - лицемір Пексніф («Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта»), учитель-тиран і невіглас Сквірс («Життя й пригоди Ніколаса Нікклбі»), цинічний визискувач й демагог фабрикант Баундербі («Важкі часи»), фальшивий смиренник і кар’єрист Урія Гип («Девід Копперфілд») й багато інших. Імена деяких із них стали загальними іменами. Так, наприклад, образ містера Пексніфа зайняв «достойне» місце у ряду найвідоміших облудних лицемірів світової літератури, таких як Тартюф Мольєра чи Іудушка Головльов Салтикова-Щедріна. Створюючи негативні персонажі, Діккенс використовував такі художні прийоми, як гротескне загострення, гіперболізацію аж до майже фантастичного перебільшення, карикатурне випинання провідної риси характеру, згущення барв і різкі контрасти тощо.

Проте у серці Діккенса були і невичерпні запаси ніжності й милосердя. Той, хто читав «Домбі і сина», ніколи, мабуть, не забуде смерть маленького Поля, самотньої дитини, що так хотіла тепла й ласки і яку суворий, безжальний батько намагався навчити своєї моралі визискувача. Пам’ятаєте? Потьмарений погляд хворого хлопчика, білі стіни кімнати-карцера і промені світла, сонячні зайчики на стелі, сонячні хвилі, яких йому так бракувало в житті й до яких вже несила простягти долоні. А історія маленької Нелл із «Крамниці старожит- ностей»! Старий божевільний дід і тендітна дівчинка - беззахисні в жорстокому світі власників, гнані нескінченним шляхом, який нікуди не веде. Не можна без хвилювання і співчуття читати й про дитинство Девіда Копперфілда - восьмирічного робітника в майстерні, де виробляють гуталін, або про маленьку Дорріт, яка несе на своїх вузеньких плечах відповідальність за долю цілої родини, чи про трагічне животіння хлопчика Джо, сироти, жебрака, який зроду не спав у теплому ліжку, не їв досхочу, не знав батьківської ласки.

Постаті дітей у романах і повістях Діккенса завжди змальовані з особливою сумною ніжністю, їхня безпорадність у зіткненні зі злом несправедливого суспільства, їхня зворушлива рання «зрілість», зумовлена ранніми стражданнями, - усе це викликає не тільки співчуття до них, а й протест проти світу, де діти позбавлені дитинства, а їхня щирість і чистота в’януть, як квіти від подиху морозу. Саме в дітях, підлітках знаходить Діккенс природну, неспотворену духовну красу, ті найкращі риси, що блякнуть, дрібнішають або вмирають у дорослій людині, змушеній пристосовуватися в суспільстві облудної моралі й фальшивих цінностей.

Діккенс умів зображувати дітей та підлітків не лише сентиментально, а й весело, з гумором. Такі, наприклад, кумедні герої, як маленький «містер» Бейлі-молодший, хлопчик на побігеньках у пансіоні місіс Тоджерс («Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта») або безбатченко Хлюп, негарний і незграбний, але із золотими руками і золотим серцем («Наш спільний друг») викликають сміх, в якому, втім, приховується смуток і співчуття.

Добро може жити і в дорослих людях, але тоді вони часто стають чужими в суспільстві, «диваками», з яких знущаються і сміються. Безкорисливі й чесні, з вразливим сумлінням і щирою вдачею, вони часто потрапляють під колеса бездушної, механічної цивілізації або животіють на похмурій периферії існування, в темних нетрях великих міст.

Скільки їх, цих диваків, живе на сторінках Діккенсових творів! Відчужені, самотні, вони й справді мають якісь чудні звички, бувають кумедні, викликають жалість. Проте крізь оте дивацтво в них завжди прозирає справжня людяність, вони завжди можуть поділитися з голодним шматком хліба, із знедоленим - теплом свого серця, як Том Панч («Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта»).

Особливості світогляду та естетика Діккенса багато в чому пояснюються обставинами його духовного зростання. Передусім, це та органічна єдність з англійським народом, що не спостерігається в інших митців. Але віра в народ не означає, що письменник ідеалізує його або підіграє смакам юрби. Митець просто вмів перетворювати радощі й біль простих людей на першокласне мистецтво, що промовляло до кожного серця.

Інші риси діккенсівського світогляду — християнське милосердя, культ затишку, уміння тішитися малим, оптимізм, стійкість, навіть жахи й упередження — також формувалися у народному дусі. Чарлз Діккенс вірив у щастя, у можливість зберегти моральну чистоту та досягти матеріального процвітання й високого авторитету в суспільстві. Навряд чи з цим погодився б Стендаль, автор роману «Червоне і чорне», який усе життя прагнув щастя й закінчив сумним висновком, що «ніде немає опери».

Бесіда за прочитаним.

- Чому Діккенса так хвилювала доля дітей? Які дитячі образи в його творах ви знаєте?

"Я так заховав у своєму серці жахливий спогад про те, наскільки, як здавалося мені, я був безсилий у боротьбі за своє утвердження як людини, що часом мені спадало на думку добровільно покінчити з життям... І такою ж жалюгідною ввижалася мені моя доля, що тепер щоразу, коли ненависний привид посоромленогодитинства несподівано з'являється переді мною, я починаю тремтіти, ніби в лихоманці, і мені здається, що все пережите мною - це вічна дійсність. Я забував, що я відомий письменник, що я маю почуватися щасливим", - згадував Чарльз Діккенс.

- Як ви гадаєте, звідки взявся оптимізм, гумор, коли ще дитиною Чарлз побачив усі темні сторони життя?
За влучним висловом Гілберта Честертона, «фабричні колеса… виготовляли ваксу й між іншим виготовили найбільшого оптиміста століття… Якщо він став надто щасливим, то саме тут він відкрив щастя… Якщо він бачив світ у рожевому світлі, цей погляд народився на фабриці, де варили чорну ваксу».

- Якими, на вашу думку, є складники щастя людини за Діккенсом?

- На які основні типи можна поділити персонажів у творах письменника?

- Які художні прийоми використовував Чарлз Діккенс, створюючи негативних героїв?

  • Періодизація творчості

У творчості Діккенса виділяють чотири періоди, кожен з яких має характерні ознаки.

Перший етап творчості (1833-1841)

Чарльзу Діккенсу був 21 рік, коли одна лондонська газета надрукувала його перше оповідання — «Обід на Поплар-Вок». Щоправда твір цей був без підпису: ім’я Діккенса ще нічого нікому не говорило. Газета ж не хотіла ризикувати: якщо оповідання не спобається читачам, то краще не привертати до нього уваги оголошенням нового імені в літературі. А гонорар автору за першу публікацію все одно ніколи не платили. Але цей твір отримав ідеальні відгуки. Діккенсу замовили ще кілька оповідань, які були надруковані під псевдонімом Боз (так у родині називали молодшого брата Чарльза). Через деякий час ім’я Боз стало досить відомим: чимало цікавих газетних нарисів було ним підписано. На початку 1837 року вийшла друком книжка «Нариси Боза», до якої увійшли оповідання й нариси, написані письменником у 30-ті роки і, під назвою «Містер Мінс та його двоюрідний брат», те перше оповідання: «Обід на Поплар-Вок». Читачів "Нариси Боза» приваблювали правдивістю і життєрадісним гумором. У цих нарисах письменник поставив собі завдання — подати «замальовки справжнього життя і звичаїв». Від нарису до нарису, від оповідання до оповідання перед читачем поставала картина великого міста і його мешканців.

У квітні 1836 Чарльз Діккенс узяв шлюб із донькою відомого критика Джорджа Xогарта — Кетрин. Щастя в особистому житті не завадило роботі над першим романом «Посмертні записки Піквікського клубу», який вийшов друком у 1837 році.

Історія створення цього роману яскраво відбиває шлях становлення Діккенса-письменника, усвідомлення ним свого покликання. Ще коли готувалися до друку «Нариси Боза», видавець запропонував Діккенсу співробітництво з карикатуристом, який проілюстрував кожен твір. Така форма книги була дуже популярною у той час. Цього разу художник Роберт Сеймур замислив серію малюнків про пригоди невдах мисливців та рибалок. До цих малюнків Діккенс взявся написати текст. Малюнки й текст до них планували друкувати щомісячними випусками, кожен з яких мав містити чотири малюнки і двадцять чотири сторінки тексту. Робота розпочалася, але Сеймур несподівано пішов із життя, встигнувши завершити оформлення лише першого випуску. Продовжити цю справу запропонували молодому художнику Хеблоту Брауну. Але ролі змінилися: тепер не художник, а автор тексту — письменник Чарльз Діккенс — визначав зміст твору, розвиток подій і характеристики персонажів. Так поступово з окремих нарисів поставав роман. Герої роману смішні та наївні - весь час попадають в кумедні ситуації, які виникають від того, що вони не знають дійсності.

Роман приніс автору справжній успіх і зміцнив віру Діккенса у письменницьке покликання.

Виходять друком романи "Пригоди Олівера Твіста", "Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі", які були написані у формі життєпису героїв, письменника цікавить проблема впливу суспільства на особистість. Роботу над романом "Пригоди Олівера Твіста" Діккенс розпочав1836 року, коли в Англії виявилися перші наслідки дії "Закону про бідних". За цим законом безробітних забирали до робітних будинків, де їх утримували на кошти парафії і примушували виконувати непотрібну роботу. Діккенс хотів показати "сувору правду", але ця правда вимагала співчуття. У ранніх творах Діккенса добро перемагає зло. Олівер Твіст пізнав голод, самотність, біль приниження, але зберіг у своїй душі чисті почуття, людську гідність. За це доля йому подарувала щасливу зустріч з людьми, здатними на співчуття та християнську любов до ближнього.

Другий етап творчості (1842-1848)

У 40-х роках почався новий етап у розвитку творчості Діккенса. У той час в Англії посилився робітничий рух, загострилися соціальні протиріччя. Критичний погляд Діккенса на дійсність поглибився, м 'який гумор письменника переростав у гостру сатиру.

У січні 1842 року Діккенс уперше виїхав до Сполучених Штатів Америки. Там його зустріли урочисто, що свідчило про визнання таланту письменника. У своїх мріях Діккенс уявляв республіканські Сполучені Штати по-справжньому демократичною країною, на відміну від Англії, в якій існувала королівська влада і розвинута бюрократична машина. Але поступово, краще знайомлячись з Америкою, Діккенс утратив більшість своїх ілюзій. Гнів та обурення викликало у письменника рабство, що процвітало на півдні Сполучених Штатів. Прикро вразили соціальні контрасти, безправність бідних верств населення. Про все це він написав, повернувшись в Англію, у нарисах «Американські нотатки».

Однак це не завадило Діккенсу захоплюватися величчю природи Америки, енергійними, щирими, гостинними, проте практичними американцями. У Діккенса склалися дружні стосунки з письменником В. Ірвінгом і поетом Г. Лонгфелло, зацікавила творчість Е. По.

У 40-ві роки Діккенса дедалі більше хвилювало питання вдосконалення суспільства. Як свою соціальну програму, як заклик до соціального єднання, звернутий до багатих і бідних, сприймав письменник свої «Різдвяні історії», які створював упродовж 1843—1846 років.

У 1848 році письменник завершив роботу над романом «Домбі і син». Цей твір Діккенс розпочав в Англії влітку 1846 року. Робота над ним тривала і під час подорожі до Швейцарії та Франції. У романі розповідається про сім’ю власника торговельної фірми містера Домбі, долю його дітей — дочки Флоренс і сина Поля. Проте це зовсім не «сімейний роман». На його сторінках поставала Англія, а через сімейні стосунки родини Домбі розкривалися зв’язки і відносини людей у сучасному письменнику світі. «Домбі і син» став першим романом, в якому «різдвяна філософія», віра у можливість досягнути ідеалу попри усі соціальні негаразди, гармонічно поєдналася з глибоким соціальним аналізом. Тому картина світу, яку створив письменник, постає як складна, суперечлива, але цілісна.

Третій період творчості (1849-1859)

Наступний період творчості письменника почався романом "Девід Копперфілд» (1850). Через два роки він завершив «Холодний дім» (1852). 1853 року, на урочистому святі на честь присудження письменникові звання національного художника Англії, Діккенс стверджував: література «повинна бути вірною народу, повинна боротися за його добробут і щастя». Діккенс ніколи не зраджував цьому принципу. І в романах другої половини 50-х років він показує страйки робітників, які прокотилися Англією у 40-х рр., злиденні долі мешканців боргових в'язниць і робітних домів (які письменник зобразив у «Крихітці Дорріт» у вигляді Двору Розбитих Сердець), куплену за кілька шилінгів дитячу працю, яка калічить і нівечить «майбутнє нації». Усі ці твори відбивали усвідомлення письменником своєї місії: бути «голосом народу». У статті «До робітників» Діккенс писав: «Робітники мають зрозуміти, що вони повинні покладати надіі тільки на себе самих. Якщо вони самі собі не дономожуть, їм ніхто не допоможе». У той же час Діккенс намагається згуртувати письменників, діячів літератури навколо журналу «До читання», який він почав видавати у І850 року, щоб зробити для знедолених якомога більше.

Загальний тон його творів стає суворішим, образи — загостреними, майже гротесковими. У романі «Скрутна година» — (1854) письменник зображує звичайне промислове місто Кокстаун, в якому люди не бачать сонця, тому, що коли вони йдуть на роботу, ще не світає, а коли повертаються - сонце давно вже сховалося. Цих нещасних оточують лише машини та височезні труби. Єдине відхилення від звичного маршруту - «Дорога у лікарню або до в’язниці». Архітектура міста такі, годі й розібратися: лікарні, схожі на в’язниці, в’язниці,схожі на ратуші. Більшість назв розділів роману — цитати з Євангелія і нагадують читачам відомі біблійні притчі про добро, милосердя, радість і щастя - все те, чого позбавлені мешканці Кокстауну.

Останній період творчості (1860-1870)

60-ті роки були складним періодом і в особистому житті Діккенса. Після двадцяти років подружнього життя, він розлучився з дружиною. Старший син залишився з матір’ю, а дев'ять молодших дітей — із батьком. Він прагнув зробити все можливе для їхнього щастя, долю кожного з них вирішував, враховуючи їхні нахили й прагнення. У червні 1865 року Діккенс потрапив у залізничну катастрофу: потяг упав із мосту, а вагон, в якому перебував письменник, дивом утримався на краю безодні. Виявивши мужність і витримку, Діккенс узяв участь у рятуванні пасажирів.У останню хвилину він згадав про рукопис, що залишився у вагоні. Ризикуючи життям Діккенс, врятував свій незавершений твір. Хоча потім із властивим йому гумором Діккенс не раз розповідав про катастрофу, навіть зображував її у комічних сценках, пережите далося взнаки і вплинуло на стан його здоров’я. Але Діккенс не здавався: він продовжував багато працювати.

Романи, написані Діккенсом у 60-ті роки — «Великі сподівання» (1861), «Наш спільний друг» (1864), незавершений роман "Таємниця Едвіна Друда» — відзначаються художньою своєрідністю.У них більше сумних барв: письменнику дедалі важче було зберегти віру у можливість справдження свого ідеалу.

Важливу роль у житті письменника відігравали його публічні виступи, читання власних творів. Він любив і цінував цю форму спілкування зі своїми читачами. Сучасники визнавали, що в мистецтві читання він не мав собі рівних. У листопаді 1867 року, тяжко хворий, Діккенс вирушив читати свої твори до Америки. Успіх у публіки перевершив усі сподівання.

13 березня 1870 року Діккенс в останній раз вийшов на сцену перед публікою Лондона. Він прощався з нею, прийнявши рішення більше не виступати з читанням. 9 червня 1870 року Діккенс пішов із життя. День його поховання - 14 червня — став днем національної жалоби. Його було поховано в куточку поетів у Вестмінстерському абатстві.

- Чому дослідники поділяють творчий шлях на певні етапи?

Передсмертне бажання письменника:" Хочу залишатися на землі..." збулося. Про це

свідчить незгасаючий інтерес до його творчості в усіх країнах та континентах. Творчість

Чарльза Діккенса добре відома українським читачам. Палкими шанувальниками таланту письменника були Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, Леся Українка.

Презентація портретів письменника.

Культурологічний екскурс. Макліз Деніел - англійський художник XIX ст., портретист та ілюстратор. Член Королівської академії. Один із близьких друзів Діккенса. Його пензлю належить широковідомий портрет Діккенса (1838).

• Бесіда за сприйняттям твору живопису.

  • Які враження справив на вас портрет Діккенса роботи Деніела?

Слово вчителя. Словесний портрет Діккенса досить вдало намалював англійський письменник Честертон.

Діккенс був середнього зросту. Його природна жвавість і мало представницька зовнішність були причиною того, що він справляв враження людини низькорослої, дуже мініатюрного складу. В молодості у нього на голові була занадто екстравагантна, навіть для тієї епохи, шапка каштанового волосся, а пізніше він мав темні вуса і густу, пишну, темну бороду-еспаньйолку такої оригінальної форми, що вона робила його схожим на іноземця. Все життя зберігалася прозора блідість обличчя, блиск і виразність очей, рухливий рот актора і екстравагантна манера одягатися. Честертон пише про це: «Він носив оксамитову куртку, якісь неймовірні жилети, що нагадували своїм кольором небувалий захід сонця, небачені в ту пору білі капелюхи, абсолютно незвичайної, ріжучої очі білизни. Він із великим бажанням вбирався і в ошатні халати; розповідають навіть, що він у такому вбранні позував для портрета».

Світова слава Ч. Діккенса утвердилася з виходом у світ його перших книжок. На думку багатьох літературознавців, за силою уяви Діккенса можна порівняти з Шекспіром. Саме уява, фантазія населили його світ незліченною кількістю персонажів. Діккенс — багатоликий і різнобарвний письменник.

Робота над епіграфом. У сімнадцять років Чарльз познайомився з Марією Біднелл, донькою лондонського банкіра. Чотири роки дівчина морочила хлопцеві голову і нарешті, після сімейної дискусії, переконала себе, що простий репортер їй не рівня. Чарльз Діккенс виявився сильною особистістю — в останньому листі Марії він написав, зокрема, слова, які стали епіграфом до нашого уроку. Через чверть століття місіс Біднелл-Вінтер почала закидати вже відомого письменника посланнями з натяками на те, що вона, мовляв, «усе пам'ятає й готова все розпочати знову». Хоча реальною причиною раптового «відродження почуттів», напевно, стали гроші Діккенса і фінансовий крах її чоловіка.

Чи вдалося Чарльзу Діккенсу прокласти собі шлях у житті? Відповідь обґрунтуйте.
IV. Підбиття підсумків уроку.

Інтерактивна вправа "Не повтори мене"

Закінчіть речення:

Чарльз Діккенс - ... письменник.

Мені здалося дивом ...

Я вважаю, що Чарльз Діккенс ...

Мене вразило ... .

Для мене було несподіваним ... .

Чарльз Діккенс уявляється мені ... .

Я замислився над питанням ... .

Чарльз Діккенс поєднав у своїй творчості ... .

Діккенса турбували проблеми ... .

Заключне слово вчителя. Наш сучасник Олег Смаль звертається до потенційних читачів Діккенса зі словами, до яких хочу приєднатися і я: «Візьміть до рук книжку Чарльза Діккенса. Вона не розрахована на читання по діагоналі, тому вимкніть телевізор і мобільний телефон. Часто ви будете реготати до сліз, а інколи сльоза набіжить і від того, що слово Чарльза Діккенса резонувало у вашій душі глибоко приховану струну світлої печалі...»

Оцінювання. Подяка за співпрацю.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріали підручника про життєвий і творчий шлях Ч. Діккенса. Написати листа письменнику (за бажанням). Прочитати роман «Пригоди Олівера Твіста».

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Нетрадиційні методи навчання крок у майбутнє
На сьогодні освіта – це все те, що має змінити установки та моделі поведінки людей шляхом передачі їм нових знань, розвитку нових...

Урок засвоєння нових знань за темою «Поняття про фразеологізм, його...
«Національне виховання особистості на основі інтеграції народознавчих та краєзнавчих підходів у мовно-літературній освіті» – тема...

Урок засвоєння нових знань та вмінь. Обладнання уроку: презентація...
Тема уроку. Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї та Криму. Найголовніші міста-колонії. Суспільне, господарське та духовне...

Урок засвоєння нових знань І вмінь Методи та прийоми: розповідь,...
Мета: поглибити та систематизувати знання учнів, які вони отримали з попередніх курсів, про корисні копалини

Урок засвоєння нових знань
Тема. Майстерне відтворення краси природи, життєдайність, патріотичні почуття в поезії П. Тичина «Не бував ти у наших краях!»

Урок засвоєння нових знань
Епіграф: у чому призначення людини? Бути людиною! С.Є. Лєц Станіслав Єжи Лєц польський

Урок засвоєння нових знань
Мойсея; розвивати навички аналізу ліро-епічного твору та вміння визначати його художні особливості; закріпити вивчене про поему та...

Урок засвоєння нових знань. Міжпредметні зв’язки: англійська мова,...
Тема:«Портрет Доріана Грея» як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору

Урок засвоєння нових знань
Катеринославщини; формувати в учнів уміння готувати повідомлення та виступати з ними, прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки...

Урок засвоєння нових знань Засоби навчання: підручник, презентація...
Тема. Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»- повість-казка сучасної дитячої письменниці



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




l.ocvita.com.ua
Головна сторінка